Лікування за кордоном: у пошуках панацеї
Коли «біль хапає за горло», ми готові на все, щоб побороти фізичний дискомфорт. Дехто у пошуках здоров’я вирушає не лише до найближчої поліклініки чи лікарні, а й за багато сотень кілометрів. Адже недаремно медичний туризм – це зараз один з найбільш перспективних напрямків подорожей. Ще у 2005 році у світі було здійснено 19 млн. подорожей з медичною метою, у 2010-му ця цифра подвоїлась і далі продовжує зростати. То чи варто лікуватися за кордоном і скільки це може коштувати?
Закордонна панацея: ціна питання
Українці вже давно усвідомили: хворіти – це дуже дорого, а поняття «безкоштовна медицина», здається, вже повністю відійшло в минуле. Проте більшість із нас поки що не звикла оцінювати медичні послуги за співвідношенням «ціна – ефективність лікування – ставлення до пацієнта». І тут може виявитися, що лікуватися за кордоном вигідніше. Адже на сучасному ринку медичного туризму досить великий вибір і сильна конкуренція. Найбагатші громадяни обирають лікування в Ізраїлі – країні, яка займає провідні позиції у світі в галузі медицини. Консультація «вузького» спеціаліста коштує тут 350-500 доларів США, обстеження, наприклад, аналіз крові – близько 150 доларів. Приблизно такий же рівень цін пропонує Німеччина, яка теж відома високою якістю медичних послуг. Прийом лікаря у провідній німецькій клініці коштує близько 500 євро, але найнеобхідніші обстеження, наприклад, УЗД, зазвичай уже входять у ціну прийому. Більш демократичні ціни в Австрії – спеціаліст провідної приватної клініки прийме вас за 150-200 євро. Зазвичай в ціну вже входить УЗД, якщо ж ні, доведеться викласти ще близько 77 євро. Дуже популярною серед українських медичних туристів є Польща, адже ціни тут найбільш доступні. Консультація спеціаліста у провідній варшавській приватній клініці обійдеться у 168 злотих, УЗД – у 137 злотих. Крім того, багато польських лікарів чудово спілкуються російською мовою та й польська мова зазвичай зрозуміла для більшості українців.
Полювання… за діагнозом
Як стверджувала у своєму інтерв’ю Оксана Луценко, власниця відомої київської фірми, що організовує для українців лікування за кордоном, діагнози, з якими їхні клієнти їдуть на лікування, не підтверджуються у 85% (!) випадків. Тобто людина їде лікувати одну хворобу, а виявляється, що у неї цілком інша проблема, і вона роками лікувала зовсім не те. Тож не дивно, що основна маса медичних туристів – це пацієнти, яким не пощастило з вітчизняними лікарями, причому далеко не всі з них важкохворі. Наприклад, коли моя спина почала «протестувати» проти офісного способу життя сильними болями, я, як чемна пацієнтка, зразу ж вирушила в поліклініку до лікаря. І він мовчки виписав знеболювальне. Польський же спеціаліст, підтвердивши діагноз «остеохондроз», наголосив на необхідності лікувальної фізкультури, яка допоможе вирішити проблему, а не лише усунути симптоми. І тут же порекомендував, які вправи робити, і як за допомогою вправ знімати біль без медикаментів. Взагалі, від європейського лікаря ви, як правило, не одержите звичний для українського пацієнта довжелезний список ліків. Адже там намагаються звести кількість необхідних медикаментів до мінімуму.
І справа далеко не завжди у страховій медицині, яка покриває вартість медикаментів. Бо ж усім відомо: ліки не лише лікують, а й мають побічні дії. Знімки з комп’ютерної томографії й рентгену європейські лікарі записують на диск і оглядають на спеціальному дисплеї комп’ютера, що дозволяє збільшити зображення у десятки разів. Українські ж медики здебільшого оглядають знімки «на світло». Зрозуміло, що з відповідним обладнанням спеціаліст має більше шансів поставити правильний діагноз.
Моїй подрузі, що побувала медичною туристкою разом зі мною, пощастило ще більше. Вона роками страждала від сильних головних болів, а український лікар, до якого вона звернулася, висловила припущення, що «лікуватися, мабуть, уже пізно». Адже при таких болях імовірна пухлина мозку. «Пухлина мозку» виявилася банальним шийним остеохондрозом. Варшавський невропатолог після відповідних обстежень запевнив перелякану подругу, що жити вона, без сумніву, буде. Потрібно тільки поменше сидіти за комп’ютером, робити легкий масаж, спеціальні вправи і прийняти курс одного медикаменту.
Турбота про пацієнта: щира чи показова?
Реєстратура відомої варшавської приватної клініки. Переді мною на стільці сидить молода полька і скаржиться пані за стійкою на сильні болі у нозі. «Будь ласка, нехай лікар прийме мене зараз, адже мені боляче йти!» – просить вона. Працівниця реєстратури співчутливо поглядає на хвору, обіцяє пошукати вільного спеціаліста і стурбовано занурюється у комп’ютер. Справа в тому, що в європейських клініках практично немає черг, але записуватися до лікаря потрібно заздалегідь – як правило, за кілька днів. В разі «наглої» потреби одразу потрапити до лікаря навіть платної клініки може бути непросто. І ще одна ложка дьогтю: за результатами обстеження (аналізи, рентгенівські знімки тощо) доведеться прийти тільки особисто. Якщо ж не можете, доведеться писати спеціальну довіреність на іншу особу і залишати її в клініці. Ні поштою, ні факсом, ні через інтернет результати досліджень у європейських клініках зазвичай не пересилаються. Можливо, це пов’язано зі збереженням лікарської таємниці. Досить незручно, якщо ви приїхали на один чи кілька днів, а результатів обстежень доводиться чекати довше.
Незважаючи на ці мінуси, помітно, що про пацієнтів у європейських клініках таки дбають, тобто щиро намагаються полегшити їм життя. Зручні крісла біля лікарських кабінетів, біля них столики й цікаві журнали зі статтями на теми здоров’я, кулер з питною водою і одноразовими стаканами, кондиціонер у приміщенні для очікування прийому, стіни приємних кольорів… Все це не вимагає якихось шалених інвестицій, але далеко не всі українські приватні клініки можуть запропонувати такий комфорт. Як і санвузли при гінекологічних кабінетах, в яких наявні туалет, біде і необхідні гігієнічні засоби, що дозволяють жінці у зручній обстановці підготуватися до огляду.
Чи стіни з веселими малюнками й іграшки у коридорах педіатричного відділення. Сумно, але факт: деякі вітчизняні приватні клініки витрачають значно більше грошей на рекламу своїх послуг, ніж на важливі дрібнички, що допомагають пацієнтам почуватися комфортно і знизити стрес від візиту до лікаря.
Медичний туризм: з чого почати?
Якщо у вас є родичі або знайомі за кордоном, можна попросити їх порекомендувати вам клініку – це, безумовно, ідеальний варіант. Проте багато в чому може допомогти й інтернет. Уважно прочитайте не лише інформацію на сайті клініки, а й пошукайте на інших сайтах відгуки пацієнтів про неї. Вас ніщо не насторожило? Тоді як мінімум за місяць до планованого візиту варто написати до клініки й домовитися про прийом. Доведеться попросити вибраний медичний заклад видати вам офіційне запрошення для візиту з метою лікування, хоча здійснити поїздку можна й за звичайною туристичною візою. До Ізраїлю ж для поїздки з метою лікування віза не потрібна. Вибір країни і клініки залежатиме й від ваших фінансових можливостей. Наприклад, в Ізраїлі дуже відомим є госпіталь Шеба, що знаходиться на околиці Тель-Авіва (www.sheba-hospital.org.il), в Німеччині – клініка «Шаріте» в Берліні (www.charite.de), в Австрії – приватний медичний центр Dobling (www.privatklinik-doebling.at), в Польщі – мережа приватних клінік Medicover (www.medicover.pl).
Твердження про те, що в Україні зовсім немає хороших клінік і кваліфікованих медиків, було би цілковито хибним і несправедливим. Звісно, ефективно лікуватися можна й на батьківщині. Проте, якщо ваш лікар чи ви самі сумніваєтеся в діагнозі, а лікування, яке ви пройшли, не дало помітного результату, варто замислитися, чи не вирушити на консультацію в іншу країну. Хоча би встановити правильний діагноз, а продовжити лікування можна і вдома. Адже як кажуть медики: правильний діагноз – це 50% успіху лікування. Медичний туризм необхідний і тим, кому (не дай Боже!) вітчизняна медицина допомогти вже не в силі. Тож якщо ви прийняли таке рішення, не зволікайте: час у даному випадку може працювати проти вас. Та й усім відомо, що під лежачий камінь вода не тече.
P.S. Цей матеріал зовсім не є спробою робити глобальні висновки. Це особистий досвід, який може виявитися для когось корисним.
