Ложечку за маму, ложечку за тата: Як батьки стають кривдниками власних дітей

"Доки не з’їж, не встанеш з-за столу!", "ще одну ложечку за бабусю", "це остання ложка, у ній уся сила", "апетит з'являється під час їди"… Ці фрази знайомі мабуть кожному з дитинства.

Втім, коли у нас з'являються власні діти, історія повторюється. І в суспільстві чомусь досі існує переконання, що здорова дитина - сита й рум'яна. Насправді все навпаки, і своєю «продуктовою» любов’ю батьки тільки ламають життя дітей. Ба більше, харчове насильство фахівці прирівнюють до фізичного.

Як наголосила в розмові з кореспонденткою Бліц-Інфо лікарка-дієтологиня клініки «Оксфорд медікал» Тетяна Савчин, дітей не можна змушувати їсти в жодному разі. Адже, якщо дитина відмовляється щось їсти, то на це завжди є певні причини.

«Перш за все, така ситуація може виникнути, коли дитина потрапляє в новий колектив (дитсадок, школа), або ж коли є зміна обстановки. Їй пропонують нові страви, які є незвичними для дитини, чи у страві може бути якийсь несмачний компонент. Тож перш за все, треба запитати дитину, що їй не подобається, чому і постаратися вирішити проблему», - каже дієтологиня. 

Наступна причина, через яку ваше чадо може відмовлятися їсти - це хвороба. За словами лікарки, коли дитина хворіє в неї знижується апетит. Тож не варто змушувати її їсти, а навпаки треба давати більше пити, щоб виводилися токсини і  імунітет мав сили для боротьби.

Ще однією причиною відсутності апетиту, каже лікарка, може бути те, що дитина їсть солодощі.

«Батьки дають дітям постійно солодощі, бо хочуть бути добрими батьками. Дитина їсть цукерки в садку чи школі і зрозуміло, що потім у неї пропадає апетит. Оскільки солодощі є простими вуглеводами , які насичують дитину енергією і вона втрачає відчуття голоду. Вона стає грайливою, активною і забуває про їжу. Окрім того, через різноманітні добавки в солодощах, дитині звичайна їжа стає нецікавою. Також призвести до зниження апетиту можуть стресові моменти, коли дитина хвилюється, боїться. Якщо в такі моменти змушувати її їсти, дитина почне бунтувати і в неї зіпсуються «стосунки» з їжею. Вона буде відмовлятися їсти, на зло батькам, і така відмова увійде в звичку», - застерігає Тетяна Савчин.

Також дієтологиня наголошує, що годування дитини проти її бажання та переїдання в майбутньому призводять до серйозних проблем зі здоров’ям. Зокрема через переїдання шлунок розбивається, в дитини притуплюється відчуття насичення і вона не буде знати коли зупинитися. Природні інстинкти стають слабшими і вона хоче їсти знову і знову. Спочатку це призводить до надмірної ваги, потім до ожиріння, цукрового діабету та інших серйозних хвороб. Окрім того, з якою вагою дитина входить в пубертатний період, з такою вона і залишається. Потім важко щось змінити.

«В нас чомусь вважають, що здорова дитина обов’язково має бути щокаста, рученьки як сардельки, животик кругленький... Насправді це не так і повніший, не означає здоровіший. Є спеціальні таблиці нормальної ваги для дітей. Якщо батьки сумніваються, то можуть звернутися до свого педіатра і перевірити вагу дитини. Хоча, норма це поняття відносне і в кожної людини вона своя. Як лікар скажу, краще, щоб дитина була худша, ніж повніша. Якщо дитина нормально росте і розвивається, часто не хворіє , немає ніяких алергій, то залиште її в спокої. Хай їсть скільки хоче і коли хоче», - закликає лікарка.

Абсолютно підтримує думку, що потрібно дати дитині повну свободу вирішувати коли, та що їсти і психологиня Наталя Чаплинська. За її словами, дитина ніколи не буде голодною, а якщо проголодніється, то попросить у батьків їсти.

«Дитина їсть скільки їй це необхідно. Вільне харчування для дитини – найкращий спосіб, щоб вона була здорова. У кожної дитини є свій графік і свій ритм споживання їжі. Батьки мають це розуміти і не намагатися нагодувати дитя силою. Адже наслідками харчового насильства у дітей можуть стати розлади харчової поведінки – булімія, анорексія, переїдання. Це все було закладене в дитинстві люблячими батьками: зайва ложка їжі, зайва цукерка… Окрім того, над товстенькими дітьми сміються ровесники і в них формуються психологічні комплекси. Тож якщо ви насильно годуєте дитину і вона їсть через сльози, навіть стримує рвотні рефлекси, ви стаєте кривдником по відношенню до неї. І таке відношення до дитини прирівнюється до фізичного насильства» - запевняє психологиня.

Наталя Чаплинська пояснює що дитина може не хотіти їсти з різних причин, але настає момент, коли вона сама підходить і каже, що хоче з’їсти певну страву. Так у дитини виробляються смаки і вона їсть те, що їй подобається і що вона любить.

«Діти інколи знають краще, що їм потрібно. І коли ваш малюк каже, що я не хочу і не буду їсти, може краще прислухатися до нього. Поставте себе на місце дитини. Якби вам постійно пхали їжу і казали їж, бери, чому ти не хочеш. До нас дослухаються, якщо ми не хочемо їсти, а думку дитини не беруть до уваги чомусь. Дайте їй можливість самій вирішувати коли їсти», - закликає Чаплинська.

Втім, психологиня зауважує, що в нашому суспільстві ось таке бажання нагодувати всіх не залежно від їх бажання, пов’язане з нашою історично-генетичною пам’яттю.

«Як на мене, бажання всіх нагодувати, щоб всі були ситі є наслідком голодоморів. Коли до нас людина приходить до хати, перше що їй пропонують - поїсти. Ніхто не питає чи ти голодний, але маєш поїсти. Це такий підсвідомий страх, що потім їжі може не бути. Це буде відгукуватися нам ще довго. Мінімум 5-6 поколінь», - вважає Наталя Чаплинська.

На завершення  лікар-дієтолог дала кілька дієвих порад, як не перетворювати прийом їжі на страждання для дитини і випробування для батьків:

- діти все повторюють за батьками і ми є для них прикладом. Вироблення правильних харчових звичок полягає в хорошому прикладі батьків. Дитина бачить, що ми їмо і буде робити так само. Якщо батьки їдять броколі, брюсельську капусту ,рибу то для дитини це буде звичним і нормальним. Тож стежте за режимом харчування і тим, що ви їсте, їжте всією сім’єю за столом без гаджетів і телевізора.

- дітям цікаво пізнавати процеси приготування. Звідки що береться, як готуються страви. Треба дитину залучати до приготування, тоді вона захоче це їсти.

- берегти дитину від шкідливих перекусів: солодощів, бутербродів, смаколиків. Натомість завжди має бути вільний доступ до води, овочів і фруктів. Наприклад помити і порізати перець, огірок, поставити на столі фрукти. Щоб дитина могла це побачити і перекусити.

- не можна одразу щось полюбити чи до чогось звикнути. Привчати до різної їжі потрібно поступово. Дитині потрібно пропонувати одну страву 8-10 разів у різних варіаціях і варіантах подання.

- не можна винагороджувати і хвалити їжею. Їжа це не приз. Оскільки діти звикнуть і в дорослому віці будуть себе винагороджувати їжею, чи заїдати стрес, а це призведе до ожиріння.

- і найголовніше правило: не вчити дитину їсти шкідливу їжу, щоб потім не треба було забороняти. Адже дитина не розуміє чому спочатку було можна, а тепер ні.

Читайте нас у Facebook, Telegram, та Instagram. Завжди цікаві новини!