Мер Львова Андрій Садовий: «Треба бути м’яким до людей і твердим до проблем»

Андрій Садовий головує у Львові вже другу каденцію. Коли в 2006 році він вперше переміг на виборах, у місті подавали воду по кілька годин вранці і увечері. У 2013 році про це вже мало хто й згадує, Львів приймає понад півтори мільйони туристів за рік, займає провідні місця в топ-десятці найпривабливіших міст Європи, пишається репутацією столиці української ІТ-індустрії. Попри критику, яка нерідко лунала на адресу Садового, навіть затяті опоненти визнають його успішність і ефективність.

13 жовтня Андрій Садовий в якості спікера відвідає в Івано-Франківську конференцію TEDx, аби поділитися своїм досвідом управління містом. «ГК» поспілкувався з мером Львова напередодні візиту.

 - Пане Андрію, Ви могли б дати власне визначення зразкового мера? Якщо маєте коротку формулу – поділіться.

Любити людей.

Люди це відчувають, вони стають максимально відкриті. Розумієте, у нас дуже часто є мури між владою і громадою. Ці мури потрібно руйнувати. Міста, де ці мури відсутні, мають більший успіх. Звичайно, має бути фахова команда порядних людей, має бути співпраця з громадськими організаціями тощо. Але в основі всього цього повинна бути просто любов до людей. Знайома християнська формула, але ніхто нічого кращого не вигадав.

- І вдається Вам любити львів’ян?

Наскільки мене вистачає і наскільки я це вмію, то стараюся. Вважаю, що відсотків на 10 я таки відповідаю власному уявленню про фахового мера, а на решту 90 відсотків мені ще треба вчитися і вчитися.

- Львів’яни відповідають взаємністю?

Я люблю повторювати, що львів’яни - як львівська кава. Вона є солодка, гірка, з перчинкою, з гірчинкою, але вона є завжди справжня. Тому я люблю львів’ян такими, як вони є. Наша задача - робити себе і людей кращими, ніж вчора.

- Можете назвати керівників міст, яких вважаєте взірцем для наслідування, у яких вчилися?

Є мери, які зробили дуже багато і були успішними. Втім, успішність можна визначити з  певної часової дистанції. Свого часу мені було дуже приємно поспілкуватися з Рудольфом Джуліані, який пропрацював вісім років мером Нью-Йорка. І книжка, яку він написав, «Лідер», на моє переконання, є добрим посібником для міських голів. А ще мене захопила книжка, яку я прочитав цього літа, - мемуари Лі Куан Ю, творця сингапурського економічного дива. Він зумів вивести свою країну з третьої категорії в першу. Мене захоплюють такі люди - люди, які мають перед собою ціль і її досягають.

- І яка Ваша ціль? Свого часу Львів мав репутацію столиці українського П’ємонта, з ним пов’язували надії, що звідси почнеться національне відродження, що він дасть країні нову еліту. Але це все в минулому. Які зараз амбіції у Львова, яким керує Андрій Садовий?

Моя мета як міського голови - максимально сприяти гармонійному розвитку львів’ян. Мені приємно, що зараз Львів приймає багато гостей з інших міст України і світу. Мені приємно, що Львів сьогодні позитивно розвиває індустрію туризму, індустрію IT, що у нас є багато форумів, фестивалів. В чомусь ми кращі, а в чомусь ще вчимося.

Я би тут не говорив про якісь глобальні амбіції. Бо глобальні амбіції – це комфортне життя львів’ян.

Так, Львів має свою потужну енергетику. Це місто, закладене королем, - король Данило заснував його 757 років тому. Це місто, яке отримало магдебурзьке право 657 років тому. Але ми маємо й інший бік медалі. У нас роками нищили еліту. Як косою траву - викошували. Але ми маємо кістяк, і сьогодні важливо, щоб цей кістяк наріс новим тілом. А нове тіло – це ті молоді люди, які народилися у роки незалежності, які є відкритими і не мають подвійних стандартів. Я бачу своїм покликанням дати тим людям шанс, щоб вони вчилися і здобували фах. За 7 років, що я працюю міським головою, близько 6 тисяч студентів пройшли стажування в міській раді і кращих ми беремо на роботу. Сьогодні в нас багато управлінців – це люди, які почали працювати волонтерами. Тому ми не говоримо про амбіції. Сьогодні ми працюємо. І роботи надзвичайно багато.

- Львів - одне з небагатьох міст в Україні, яке має чітку візію свого майбутнього, втілену в стратегічному плані розвитку. Стратегію приймали непросто, після тривалих обговорень. Але вона є, і вона працює. Наскільки вдається дотримуватися плану?

Є стратегія, але ми регулярно, один раз на місяць, робимо сесії стратегічного планування, де певні речі коригуємо, дивимося, що і як зробили, аналізуємо. Це жива стратегія. Бо світ змінюється кожного дня, і ми повинні на це зважати і враховувати. Але коли маєш перед собою карту, то жити набагато простіше.

- У Львові чимало критиків цієї стратегії. Скажімо, її критикують представники Унівської групи, експерти ПроМови, причому саме за орієнтацію на перетворення міста в туристичний центр, що створює ризики для Львова в довгостроковій перспективі. Як враховуєте думку опонентів?

Передусім, звідки Ви взяли, що стратегічною галуззю є виключно туризм? Для мене важливим є гармонійний розвиток людини в місті, де комфортно жити. Так, індустрія туризму для нас є важливою, бо це більше 10 тисяч робочих місць, які створені останнім часом. Це дає можливість людям з усього світу краще пізнати наше місто.

Але для нас також є важливою галузь IT: тут ми маємо 10 тисяч працівників і зростання на 30% за рік. Наш новий низькопідлоговий трамвай - це тільки завдяки нашим науково ємним  виробництвам, які нічим не поступаються "Сіменсу" чи "Бомбардьє". При цьому наш трамвай набагато дешевший і люди в захваті від нього. Іноземці, які приїжджають, не вірять, що таке можна у Львові зробити.

Ефективно у місті розвиваються харчова і легка промисловість. Та коли ми говоримо про туризм, то це те, чого не було і чому ми дали шанс. Чи так само з IT – ми дали цьому шанс, і воно пішло. Я бачу в цьому великий потенціал росту! Бо, наприклад, в машинобудуванні важко сьогодні стати найкращим. А в IT ми є найкращі в Україні. Туризм – це точка росту. І потрібно шукати ці точки росту.

- Якраз закидають, що туризм у Львові – низької «зірковості», бюджетний і його планка – невисока. 

От приїдете на фестиваль "Альфа-джаз" і побачите гостей, які до нас приїжджають. То капіталізація всіх тих гостей сягає 100 млрд. доларів. Це люди - одні з найбагатших у світі. І виконавці, які приїжджають на фест, - найкращі виконавці за рівнем. Навряд чи десь у Європі збираються в одному місці кращі виконавці, ніж у нас. Але, звичайно, не можна зробити всі фестивалі одного рівня. Є різні сегменти і різні групи.

Коли ми робили свою стратегію, нам допомагали фахівці світового рівня. У нас вистачає і опонентів. Критику я шаную. Мудрі думки враховую. Але стараюся завжди розрізняти критику і критиканство. Критика – це коли людина говорить, що є не так, і пропонує своє бачення, як зробити, аби було краще. А критиканство – це коли кажуть, що не так, але як зробити - не кажуть. Таке життя.

- Львів показав, як ефективно перетворити історичну спадщину на актив, який дає дуже добрі дивіденди. Не скористатися цим було б справді немудро. Але незабаром Ви будете в Івано-Франківську, у якого немає такого історичного активу, немає також великої промисловості, яка б наповнювала бюджет. Уявіть себе мером такого міста: що б Ви робили, де б шукали його перспективи?

Перспективи розвитку визначає громада, яка обирає собі відповідного провідника. Франківськ - дуже миле місто, і я би дуже хотів, щоб воно розвивалося динамічніше. Зробити треба багато, але це не є якась унікальна праця.

На превеликий жаль, давно не був у Франківську, але коли приїду - готовий декілька своїх думок вам озвучити.

- У Вас, до речі, на посаді заступника працює виходець з Івано-Франківська Олег Синютка. Справується?

Старається. Ще працює франківчанка пані Ірина Кулинич, директор департаменту економічної політики Львівської міської ради. Ці люди віддають Львову частину свого життя. Я їм можу за це тільки подякувати.

- А якби довелося відпустити Олега Михайловича після львівського вишколу покерувати Івано-Франківськом?

Це питання не до мене, а до громади Франківська.

- Що сьогодні, на Вашу думку, заважає українським мерам успішно працювати? Чи вистачає Вам повноважень для управління містом?

Проблема у нерозумінні людей, які обіймають посади в центральних органах влади, що таке місцеве самоврядування. Вони просто не розуміють цього! Та централізація, яка відбувається в Україні, шкідлива для самоврядування і для держави загалом.

- Чи існує майданчик, з якого мери могли би достукатися до уряду? Наскільки сьогодні ефективна Асоціація міст, наприклад?

Останнім часом вона стала дуже кволою. Більшість мерів стали партійними, переважно це Партія регіонів. Тому вони йдуть за курсом своєї партії. Насправді, коли людина обтяжена певними зобов’язаннями, це є складно. Мені простіше.

- Невже тому, що Ви не є членом Партії регіонів?

Простіше, тому що я роблю так, як думаю. Жодних тисків ніколи не терпів і терпіти не збираюся.

- Втім, є тиск знизу, з міської ради, в якій після 2010 року домінує партія «Свобода», як, до речі, і в Івано-Франківську, і яка з Вами у затяжному конфлікті. Цікава ситуація: найвпливовіший політик міста протистоїть найвпливовішій партії міста. Як це пояснити, Вас обирали ті самі люди?

Я поважаю вибір громади. Якщо аналізувати події 2010 року, тоді було велике розчарування  «Нашою Україною» та іншими демократичними силами, а «Батьківщину» у Львові просто не пустили в міську раду через судові заборони. «Свобода» отримала  великий карт-бланш. Та минуло три роки, і сьогодні у людей є запитання: хлопці, а що ви зробили? Це запитання з кожним днем стає все гучніше і гучніше.

- Але в очах виборців відповідальність за місто ділять між собою і міськрада, і голова.

Не знаю, які розклади у Франківську, але я у Львові з першого ж дня запропонував «Свободі» роботу в інтересах громади. Я казав: окей, будемо працювати, будемо розвивати місто. Грабувати місто - не дам! Так, у нас сьогодні є багато суперечностей. Але влада працює лише в межах чинного законодавства.

- Наскільки ускладнився процес прийняття рішень?

Це не просто, але незаконні рішення приймати я не даю. Деколи виникають проблеми, коли депутати не хочуть фінансувати роботу двірників, комунальних служб. Двірники прийдуть до ратуші з мітлами, надають їм по одному місці - і ті голосують! Знаходимо різні варіанти.

- Це протиріччя має ж чимось завершитися. Ваш прогноз?

Наступними виборами, звичайно.

- Як не крути: у Києві – Регіони, в міськраді – «Свобода», і в такому шпагаті довго не просидить навіть такий майстер компромісу і обережний політик, яким вважають мера Львова.

А це ніякий не шпагат. Це збалансовані тиски, які дають можливість нормально працювати. Я закінчив електро-фізичний факультет Львівської політехніки і пам’ятаю другий закон Ньютона:  F = - F. Чим більший тиск, тим більший спротив. Хто це знає, той собі голову не мордує всякими дурницями. Поважають завжди сильних і твердих людей. Треба бути м’яким до людей і твердим до проблем. Якщо ти з честю відстоюєш інтереси своєї громади і не крадеш, то тебе будуть підтримувати і поважати. Крапка.

- Взагалі, важче стало при нинішньому Кабміні лобіювати інтереси міста? У нас депутатська більшість часто пояснює проблеми тим, що ідеологічно ворожа центральна влада ігнорує потреби громади, яка обрала націоналістів. Маєте такі ж труднощі?

Мені здається, що це надумане пояснення. Гадаєте, що в часи уряду Тимошенко чи якогось іншого було помітно краще? Завжди є непросто! Я маю можливість працювати вже з п’ятим урядом, і завжди є певні труднощі. Але коли ти працюєш в інтересах громади і міста, то тебе завжди підтримують! Коли ти реалізуєш проект і від нього є ефект, коли гроші ніхто не розікрав - тоді тебе підтримають. Я завжди маю нормальні людські відносини з тими чи іншими урядниками.

- І як Ви досягаєте цих нормальних людських відносин?

Через спілкування. Якщо закритися вдома і кричати, що всі погані, то нічого доброго й не буде. Я звик вирішувати проблеми, а не говорити про них. У нас вистачає політиків, які розказують, як все погано. Та ти роби краще! Вирішуй маленькі проблеми й питання, які можеш вирішити, а потім і до більших дійде.

- Як би не було, грошей містам завжди бракує. Які інструменти для залучення коштів використовує Львів, які можна було б застосувати і в Івано-Франківську?

До речі, фінансовий рейтинг Львова вищий, ніж загальний рейтинг України. Ми активно співпрацюємо з Європейським банком реконструкції та розвитку. Отримуємо від них не тільки кредити, але й велику технічну допомогу і грантову підтримку.

Завжди пробуємо вибудовувати співпрацю з урядом в інтересах громади міста Львова, незалежно, який це уряд. Дуже важливі речі - раціональне використання міських коштів, мінімізація корупції. Бо не секрет, якщо дивитися на певні мерії, що депутатський корпус сприймає міста як акціонерні товариства, мовляв, давай поділимо те, що є. Я цього у Львові робити не даю. В тих містах, де переламали владу, – дуже велика біда. Бо коли значні гроші вимиваються з бюджету, тоді й починаються великі проблеми і шукають винних. Насправді,  важливо, по-перше, не грабувати рідне місто плюс, по-друге, робота з інвесторами.

Нам дуже важливо, щоб інвестори приходили в місто, вкладали свої кошти, щоб приводили разом з собою культуру виробництва. Немає якогось такого унікального рецепту: потрібно просто віддано працювати і залучати всі ресурси, які тільки можуть бути корисними.

Важливо максимально залучати ресурс держави – реалізувати великі інфраструктурні проекти, які дають робочі місця, зарплату і податки. Ми це робимо у Львові. Дуже багато таких проектів впроваджуємо, міняючи водопровідні, каналізаційні мережі, ремонтуючи дороги тощо.

- Львів нерідко бере кредити, випускав облігації. Не страшно жити в борг?

Ми завжди маємо прибуток. Робимо це мудро, враховуючи специфіку фінансового ринку. До прикладу, коли в 2007 році ми випустили облігації на суму 95 млн. гривень (це було приблизно 25 млн. доларів), а через 5 років викупляли ті облігації, то курс уже змінився, і ми фактично віддали 10 млн. доларів. Ми заробили на цьому дуже серйозно… Тому рейтингові агентства ставлять нам позитивні рейтинги і мають бажання з нами далі працювати.

- По-різному оцінюють наслідки Євро-2012 для Львова. Та ж «Львів-Арена» стоїть фактично порожня.

Ну чому. От, наприклад, останній футбольний матч збірної України – стадіон переповнений. Чи концерти Вакарчука, Дзідзя, скільки конференцій, форумів. Так, є певний емоційно складний процес з футбольним клубом «Карпати», які дебатують з державою про ціну оренди нового стадіону, але все вирішиться за певний час. Стадіон прекрасний, збудований за проектом найвідомішого австрійського архітектора Альберта Вімера. Ми пишаємося цим стадіоном, він буде працювати! Та немає проблем, але є чиєсь бажання їх створити. Час все перемеле.

- Недавно Ви перетворили свою громадську організацію «Самопоміч», яка допомогла Вам виграти вибори, на політичну партію. Готуєте інструмент для боротьби з головними опонентами на наступних виборах? Чи Ваші амбіції вже виходять за межі Львова?

Мої опоненти - це хамство, наглість, байдужість і зневіра. «Самопоміч» – це є ідеологія. Маючи «Самопоміч», я маю можливість робити ті справи, які сьогодні роблять наше місто успішним. Наші цінності – це самодисципліна, самоорганізація, самопоміч. Завдяки великій кількості українців, які нас підтримали, ми зареєстрували партію. Вона сьогодні активно розвивається, до речі, присутня і в Франківську. Це дуже довга дорога. Але про партії треба говорити тоді, коли йдуть вибори. Самопоміч у нас була активною, є сьогодні і буде завжди. Це є просто інструмент робити життя кращим, помагати людям міняти себе. Про це можна довго говорити. Я просто хочу робити справу, а не говорити про проблеми. Я її роблю, в міру можливостей. Чим, наприклад, відрізняються сьогодні політики? Ті, що при владі, скаржаться, що їм важко, бо перед ними неправильно працювали. Ті, що в опозиції, говорять, що їм дуже важко, тому що ті, які при владі, погано працюють. І от такий пінг-понг. Підуть до Савіка Шустера, покричать один на одного, потім виходять і йдуть разом на пиво! І щасливі, як розвели людей.

- На завершення: в кінці листопада Україна підпише або ні угоду про асоціацію з ЄС. Ви у міській раді аналізували наслідки її підписання саме для Львова?

Наслідки будуть, і ми до цього активно готуємося. Бо це дасть нам можливість реалізувати проект індустріального парку у Львові, а також проект IT-парку. Тому що близькість до кордону, конкурентна заробітна платня – це дає нам дуже багато переваг. Для нас важливим є створення робочих місць, висока культура виробництва, яка приходить з західними компаніями, екологічні стандарти. Та й ментально орієнтація на ЄС є близька і зрозуміла.

Підписання Асоціації буде міняти нашу країну: Україна ратифікує низку документів, які принесуть нові стандарти і цінності. Головні з них - повага до людини, гідність людини. Якщо ми будемо поважати людину в собі, у своєму товаришу, у співробітнику, якщо ми будемо любити людей, ми зможемо досягати серйозних успіхів, тому що потенціал є надзвичайно великий!

- Думаєте, підпишуть?

На 99 відсотків, що так!

Розмовляв Сергій БОРИС, "Галицький кореспондент"