Михайло Іваночко: «Волонтерський досвід нині допомагає мені під Бахмутом»

Ще вчора – відомий волонтер, депутат обласної ради. Нині - водій-санітар медичного пункту бригади швидкого реагування…

Боєць Легіону «Свобода», депутат Івано-Франківської обласної ради, очільник Надвірнянської районної організації ВО «Свобода» Михайло Іваночко ще в 2014 році розгорнув потужний волонтерський рух для допомоги нашим бійцям на передовій, пише Тижневик ВО "Свобода".

Після повномасштабного вторгнення Московії пан Михайло разом з однодумцями ще більше розширив волонтерську діяльність і приєднався до добровольчого формування територіальної громади міста Києва, працював у роті забезпечення батальйону «Свобода». Восени свободівець мобілізувався у військо і тепер воює під Бахмутом в складі 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України, в батальйоні «Свобода». Незліченна кількість поїздок з волонтерською допомогою на передову стали надзвичайно важливим досвідом, який допомагає сьогодні ефективно боротись за Україну – тепер уже зі зброєю в руках.

«Другий місяць перебуваю у складі батальйону «Свобода» на передовій. Я був зарахований старшим солдатом, кулеметником БТР, згодом мене перевели і тепер я водій-санітар медичного пункту бригади швидкого реагування. Коротко кажучи, наше завдання – рятувати життя бійців, ми вивозимо їх з передової. Ну і звичайно, залежно від поставлених завдань, максимально долучаємось до справи, що називається «робити смерть моск@лям».

До цього я багато років займався волонтерською діяльністю. Очевидно, що за стільки часу було напрацьовано чимало джерел для збору допомоги, налагоджена логістика, задіяна значна кількість компетентних і ефективних людей у цій справі. Звичайно, що ця справа триває. Батальйон забезпечуємо так, як і забезпечували до цього. Як тільки є можливість, я координую процес в телефонному режимі й вирішую нагальні питання.

Станом на зараз якраз вирішується питання щодо забезпечення батальйону дронами. Йдеться, власне, про фінансовий бік справи. Найближчим часом мої друзі мають перерахувати чималі суми коштів, аби можна було придбати ці дрони. Місяць тому друзі, які активно допомагають батальйону, пригнали автомобіль швидкої допомоги – Volkswagen Transporter. Якісний передньопривідний автомобіль, повністю обладнаний всім необхідним для виконання задач. Ця автівка тепер приносить величезну користь батальйону, вона буквально рятує життя, адже критично важливо, аби поранений боєць зміг вчасно отримати медичну допомогу.

Також невдовзі мають доставити тепловізори, постійно привозять харчі… Війна триває, потреби у волонтерській допомозі будуть завжди. Процес закупівлі, збору і доставки такої допомоги не зупинявся і не зупинятиметься. Так, я мобілізувався у військо і виконую тут поставлені перед мною задачі. Але за ці роки нам вдалось налагодити систему, залишилось чимало людей, які продовжують забезпечувати необхідним як наш батальйон, так і інші підрозділи, де воюють свободівці. Я, своєю чергою, займатись організацією і координацією цього процесу в телефонному режимі».

До великої війни готувався ще з 2014 року

«Багатолітній досвід волонтерства і незліченна кількість поїздок на передову сьогодні стали для мене безцінним досвідом, який допомагає у виконанні завдань на передовій. Ми зараз перебуваємо поблизу Бахмута, де точаться пекельні бої. Всю цю місцевість за стільки років я прекрасно вивчив. Це допомагає проїжджати дорогами й уникати обстрілів, допомагає знайти найкращий шлях, аби якомога швидше доставити пораненого до місця, де йому нададуть медичну допомогу.

Перебування у батальйоні «Свобода» я особисто можу порівняти із перебування в рідній домівці. Ти знаєш куди й до кого звернутись по допомогу, знаєш у чому, кому і як можеш допомогти ти, знаєш кожну місцину, знаєш куди і як заїхати, що взяти і де покласти. Для мене головним є те, що вдається допомагати хлопцям знищувати русню і звільняти Україну. Раніше це була волонтерська діяльність, а тепер ще й можу долучитись до цього процесу, тримаючи зброю в руках.

Скажу відверто – я віддавна до цього готувався. Одразу після Революції Гідності я періодично купляв комплекти форми, дещо з амуніції, інші важливі речі для бійця на передовій. Так-то, десь в 2016 році дружина питає мене: навіщо тобі все це потрібно? Я їй і відповів, що прийде час і ми ще будемо воювати з моск@лями, буде велика війна. І от коли я вже тепер збирався на фронт, дружини мені нагадала про цю розмову.

Тому-то психологічно я був готовий до цього, було чітке розуміння, що рано чи пізно доведеться взяти зброю в руки. Ми націоналісти, а тому мотивації воювати з моск@лями нам не бракує. Я дуже добре знаю історію, усвідомлюю, чому і за що ми боремось. Думаю, що мені було трішки легше, аніж хлопцям, яких мобілізовують і кидають одразу на передову. Що уже казати про те, що мені пощастило воювати поруч зі своїми побратимами, з людьми, з якими знаємося незліченну кількість років. Завжди готові підставити плече одне одному.

Скажу відверто, нашу бригаду Національної гвардії вважають однією з найкращих в Україні. Це також надає сил і натхнення боротися... Перебуваючи на передовій в компанії таких людей, ти просто не маєш права опускати руки чи піддаватись страху. Не боїться тільки дурень, але важливо цей страх контролювати, важливо, аби він не шкодив твоїй ефективності й не ставав фактором, який створює додаткові небезпеки для твого життя.

Звичайно, це війна, і вона сповнена важких моментів і випробувань, які є невіддільною її складовою. Є й альтернатива – відсиджуватись вдома. Наслідок такої альтернативи – ворог прийде до тебе до дому. Неможливо втекти від війни навіть за кордон. Ти втечеш – війна прийде у домівку твоїх рідних, твоїх друзів, твоїх сусідів».

Бахмут був і залишатиметься українським

«Бахмут – це свого роду розв’язка, з якої йдуть дороги на Горлівку, а з Горлівки на Донецьк. Це ключове місто, як для моск@лів, а тим паче для нас. Дуже дорогою ціною, але ми його втримуємо. Скажу більше, цієї зими, з в високої долею вірогідності, ми не тільки будемо успішно захищати це місто, а й просуватимемось далі Донецькою областю, відвойовуючи нашу українську землю.

Окрім суто стратегічного значення Бахмута, мусимо говорити і про надзвичайно важливе символічне значення цього міста. Не просто так ворог зігнав сюди безпрецедентно велику кількість військ. Моск@лям потрібно було своєму внутрішньому споживачу показати бодай якусь перемогу на полі бою. Вони зробили ставку на Бахмут і продовжують надалі вперто на нього ставити, втрачаючи тут просто-таки величезну кількість живої сили. Вони жертвують життям тисяч солдатів, аби створювати примарні приводи для фальшивої радості, яку ретранслюють через свої канали пропаганди. Просування на 100 метрів – це вже на кілька днів привід для імітації радості в московському зомбоящику, який звісно ж мовчатиме про те, скільки за цей час ми перебили їхніх солдатів.

Вони кинули сюди всі сили. Росгвардія, вагнерівці, чмобіки… Ви собі не уявляєте, скільки тут їх полягло. У прямому сенсі бувають ситуації, коли в наших хлопців уже руки не витримують розстрілювати їх з автоматів чи кулеметів. Вони реально масово гниють у посадках. Наш комбат Петро Кузик кільки разів на різних ефірах про це розповідав і лише після того вони почали забирати тіла.

Вони дуже добре знають наш батальйон і стежать за нами. Як тільки наші виходять на позиції – одразу активізовуються обстріли. Приємно, що не тільки ворог знає про ефективність нашого батальйону, а також і вище командування. Якраз кілка днів тому був свідком приємної події, коли командування бригади вручало нашим хлопцям нагороди за те, що ті знищили цілу бригаду московитів ще в Рубіжному та Лисичанську. Батальйон «Свобода» – це яскравий доказ і приклад того, що вмотивоване військо готове звільняти українську державу».

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!