Місце, де особливість кожного приймається

У Катехитичному центрі при Архікатедральному і Митрополичому соборі Воскресіння Христового м. Івано-Франківська щонеділі збираються сім’ї з особливими дітьми.

Ця спільнота ще не має назви, але всі уже називають себе «Дітьми Ісуса». Тут для них проводять особливі Літургії, де діти можуть вільно ходити, бігати, стрибати чи сидіти там, де їм зручно. Завдяки цьому комфортно почуваються і їхні батьки. Адже тут ніхто не зробить зауваження, немає докорів чи косих поглядів інших. Тут усі, як одна велика дружна сім’я, де особливість кожного приймається, пише Нова Зоря.

Пропонуємо увазі наших читачів розповідь п. Наталії Бойко, особливої мами особливої дитини, яку вона виголосила у День матері після Святої Літургії.

Особлива мама особливої дитини

Їх не завжди розуміють близькі, їх зраджують або залишають чоловіки, від них відвертаються друзі, знайомі. Але вони до кінчиків пальців відчайдушно відстоюють право своїх дітей на життя!

Напевно, легше бути мамою здорової, успішної дитини, дивитись із захопленням, як вона росте, нормально розвивається, починає говорити. Я такого не відчувала ніколи. Адже, коли твоя дитина зовсім не така, як усі, з нею неможливо спілкуватись, потрібно постійно за нею дивитись, у всьому її обслуговувати, годувати, водити на вулицю, шукати нові маршрути для поїздок, тоді чим пишатись і хвалитись?

 Оточуючі радили мені віддати Настю на виховання в інтернат, а собі влаштувати краще життя… без неї. В такі моменти я захищала свою особливу дитину, як левиця захищає своє левеня. Попри всі труднощі я дарую своїй незвичайній дитині життя! Цікаве життя!

І це такий дар – любити свою нездорову дитину, особливу дитину безумовною любов’ю, яка не вимагає нічого взамін.

Я, як мама особливої дитини, схиляю голову перед іншими матерями таких дітей. Ці люди сильні, мужні, які з гордо піднятою головою мають носити це звання – особлива мама. Не кожен зміг би все це витримати.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!