Прикарпатська пауерліфтерка Інна Оробець: «Фінансування – найболючіше питання»
Пауерліфтерка Інна Оробець своїми здобутками вже багато років прославляє Коломию по всьому світу. Щоб виступати на такому рівні, потрібно чи не щоденно напружено тренуватись. Аби дізнатися про нові здобутки спортсменки, ДК завітало на одне з тренувань.
– Пані Інно, знаємо, що у Вас дуже багато високих досягнень з пауерліфтингу. Розкажіть, як Ви прийшли у цей спорт і скільки часу вже займаєтесь ним?
– З чоловіком ми почали тренуватись з 1990-го року. Це був час становлення пауерліфтингу в Україні. До нього я займалась легкою атлетикою, а саме – штовханням ядра. Навчалась у коледжі фізичного виховання і виконала норматив кандидата у майстри спорту з легкої атлетики. Тобто у мене була доволі непогана спортивна база.
– З якого віку можна займатись пауерліфтингом і які загрози для здоров’я спортсмена може мати цей вид спорту?
– Спеціалісти рекомендують розпочинати заняття з 13 років. А щодо загроз, то вони є в кожному виді спорту. Тут великі навантаження, через які виникає загроза травматизму. Але якщо тренер – фахівець, то таких небезпек можна уникнути.
– Наскільки популярним є пауерліфтинг у Коломиї? Чи багато людей займається цим видом спорту?
– Пауерліфтинг має чимало своїх прихильників. Але їхню кількість назвати важко. Фактично, поки що тільки ДЮСШ «Спартак» культивує цей вид спорту у нашому місті. Загалом Коломию вважають центром розвитку пауерліфтингу в нашій області. Всі досягнення на обласному, українському та й міжнародному рівні не обходяться без наших спортсменів.
– Нещодавно Ви повернулися з Всесвітніх ігор з неолімпійських видів спорту. Розкажіть про ці змагання і ваші досягнення у них.
– В кінці липня – на початку серпня я справді побувала на таких змаганнях. Їх проводять раз у чотири роки. Це олімпійські ігри серед неолімпійських видів спорту. Змагання проходили в Колумбії у місті Калі. Там я посіла 6-те місце. Змагання відбувалися в дещо незвичній формі: було об’єднано дві вагові категорії, і за спеціальною формулою вираховували коефіцієнт учасника. Тобто, співвідношення власної ваги до суми ваг, піднятих у триборстві. Але, крім того, на цих змаганнях я встановила рекорд світу з жиму лежачи. Вдалось вижати 190 кілограмів. Тому вважаю досить вдалим свій виступ на Всесвітніх іграх.
– Крім власне підготовки і виступів на змаганнях, Ви ще займаєтесь і тренерською діяльністю. Розкажіть, які досягнення мають Ваші вихованці?
– Наші підопічні – це майстри спорту міжнародного класу Уляна Лютник, Марія Чепіль, Іра Бабурова, Назар Дячук. Крім того, є багато кандидатів і майстрів спорту. Найбільше досягнення має Марія Чепіль. Вона ставала чемпіонкою Європи у жимі лежачи серед дорослих, багато разів призеркою Європи. Назар Дячук цього року став призером чемпіонату світу з жиму лежачи серед юніорів. Чимало наших спортсменів показують дуже високі результати.
– Чи фінансується пауерліфтинг у Коломиї? За які кошти вдається їздити на міжнародні турніри?
– Фінансування – це найболючіше питання. Адже його, як такого, нема. Дуже рідко держава може частково виділити кошти на дуже серйозні змагання. На молодих спортсменів грошей не виділяють зовсім. Тому ми змушені шукати спонсорів. Щороку спортсменів стає більше, поїздки стають дорожчими.
– А чи надходить допомога від міської влади?
– Місто допомагає нам, наскільки може. Звичайно, вони не можуть оплатити всі поїздки, але по можливості намагаються нам допомагати.
– Окрім того, що Ви діючий спортсмен і тренер, коломияни доволі часто бачать Вас у якості судді на змаганнях. Чи кожен спортсмен має право судити?
– Ми з чоловіком є суддями другої міжнародної категорії. Судимо як всеукраїнські, так і міжнародні змагання. Щоб стати суддею, треба здати екзамени: теоретичні знання англійською мовою. Практичні знання ми демонструємо на міжнародних змаганнях. Над нами закріплена людина, яка стежить, чи правильно ми виконуємо суддівські обов’язки. А за підсумками суддівства присвоюють ту чи іншу категорію.
Микола ТРОЦЬ, «Дзеркало Коломиї»
