Що потрібно знати батькам про вакцинацію дітей. Розповідає франківська лікарка
Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня приймає хворих на коронавірус дітей другий рік поспіль. Нині тут розгорнуто 90 ліжко-місць, з підтвердженим діагнозом перебувають 9 маленьких пацієнтів.
Лікарі зауважили, що діти почали частіше хворіти на коронавірусну інфекцію. Щоправда, цю недугу вони переносять відносно легше, аніж дорослі, а ось постковідний синдром може серйозно збентежити не лише батьків.
Про те, на які симптоми у дітей варто звернути увагу в період епідемії COVID-19, як формується їхній імунітет та що потрібно знати батькам про вакцинацію неповнолітніх, Укрінформ запитав у дитячої лікарки-імунологині, доцентки кафедри «Педіатрія» Івано-Франківського національного медуніверситету, кандидата медичних наук Ольги Урбась.
ПОСТКОВІДНИЙ СИНДРОМ – СЕРЙОЗНА ПРОБЛЕМА
- Найперше хочу запитати, чи справді COVID-19 діти переносять легше, ніж дорослі?
- У нашій лікарні двоє дітей з коронавірусом були важкими. Смертельних випадків не було. Цю недугу діти переносять відносно легше, аніж дорослі, але багато залежить ще й від того, який у дитини імунітет. Якщо вона часто хворіє, то коронавірус, швидше за все, спричинить пневмонію чи інші ускладнення. Проте багато дітей цей вірус переносять малосимптомно. Коли вже в родині хворіли дорослі й визначали в усіх антитіла до вірусу після хвороби, то в дітей вони були досить високими. Тоді батьки розповідали, що у дітей помічали лише незначну закладеність верхніх дихальних шляхів. Сьогодні штам Дельта може спричинити ще разовий пронос чи блювоту на фоні того ж риніту та катару верхніх дихальних шляхів. Утім постковідний синдром, про який можу говорити з практики, є досить важким у частини дітей.
- А коли виникає цей синдром?
- Як правило, через 3-4 тижні після контакту з ковідним хворим, або після навіть незначних симптомів коронавірусу. З часом ці діти можуть мати тривалу гарячку, прояви кашлю, стоматити, висипання на шкірі, які в подальшому закінчуються лущенням на пальцях рук і ніг. Це так званий кавасакоподібний сидром, досить важке ускладнення коронавірусної хвороби, що протікає з важким ураженням серця і може закінчитись аневризмою аорти чи коронарних судин. І це є проблема. Важкі випадки спостерігаємо рідко, а ось легші – частіше… Треба розуміти, що сам COVID-19 триває 21 день, тоді як будь-яка інша вірусна інфекція – не більше семи. І ось проблеми у дорослих і дітей можна спостерігати після 21 дня від перших симптомів. Часом навіть під час обстеження у дитини неможливо знайти причину хвороби, а коли виявляєш високі антитіла, тоді можна зробити висновок, що це й є той самий постковідний синдром. Дуже часто ця проблема є не у старших дітей, а саме у найменших, віком до 3-х років. Думаю, тут свою роль грає ще недосконала імунна система.
ВАКЦИНИ ВІД КОРОНАВІРУСУ ПРОЙШЛИ ВСІ ОСНОВНІ ЕТАПИ ВИПРОБУВАННЯ
- Нещодавно МОЗ України дозволив вакцинувати від коронавірусу дітей від 12 років. Єдина умова – наявність усіх щеплень. Скільки їх має бути в календарі?
- Це усі планові щеплення – від туберкульозу, коклюшу, правця, дифтерії, поліомієліту, гепатиту, гемофільної інфекції до кору, краснухи і паротиту.
- Якщо усіх щеплень у дитини немає, то чи можна це надолужити?
- Так. Мінімальний термін між звичайними вакцинами – місяць. При цьому допускається одномоментне введення вакцин у чотири різні ділянки тіла або застосування багатокомпонентних вакцин, та у 12 років у більшості дітей вже є всі обов’язкові щеплення. Треба ще пам’ятати, що після останньої вакцинації щеплення від COVID-19 можна робити через 14 днів. Його можна зробити в один день разом із щепленням від звичайного грипу.
- А чому дітей від коронавірусу щеплюють лише Пфайзером? І чи це той самий, яким вакцинують і дорослих?
- Так, це той самий "Pfizer". Дітям роблять щеплення вакциною Pfizer «Комірнаті». Інколи назва залежить від того, де виробляється вакцина – в Британії, США чи в Німеччині. Треба сказати, що всі ці вакцини, які в нас є від коронавірусу, не придумали одразу після появи цієї недуги. Формула, за якою їх створюють, використовується у світі упродовж 15 років. Свого часу ці вакцини локалізували вірус під назвою Ебола. Тобто, платформа їх створена давно, це не є «швидкі» вакцини. Щодо випробовування, то всі три основні етапи ці вакцини пройшли. Їх робили паралельно кілька дослідницьких груп. Чому "Pfizer"? Бо він є досить потужною і дієвою вакциною. До того ж, лише ним дозволяють щепити вагітних. Поки що лише компанія "Pfizer" взяла на себе зобов’язання, які дозволяють вводити вакцину дітям. За даними досліджень, у віковій групі 12-18 років ефективність вакцини проти госпіталізації складає 93%. Інтервал між дозами стандартний – 21-28 днів. Доза така ж, як у дорослих.
- Є думка, що "Pfizer" може спричинити кардіологічні ускладнення у дітей. То чи вакцинація не зашкодить серцю, яке ще формується у дитини в цьому віці?
- Найперше, це не є кардіологічні ускладнення, а несприятливі події після імунізації. "Pfizer" вказує в інструкції, що ураження серця, міокардит, можливе після щеплення, особливо після другої дози. Але в нас є дуже мала вибірка дітей, щоб це підтвердити. За даними іноземних досліджень, таке можливо в однієї дитини з 3-6 тисяч вакцинованих. Але ризик міокардиту є значно вищим після зараження COVID-19, аніж після вакцинації. У дорослих ці ускладнення відносять до дуже рідкісних. У світі зафіксовано близько 75 випадків від загальної кількості щеплених. Якщо розібратись, то ці прояви характерні для людей, які мають певний фон недуг. Тобто, людям у віці 45-60 років, які ще не знають, чим хворіють і чим потенційно можуть занедужати. Завдання вакцини – виробити в організмі людини антитіла. Ці ураження серця пов’язані з великою кількістю антитіл, які вже до того могли бути.
Насправді, ці несприятливі події після імунізації можуть бути й від інших вакцин. Звичайно, якщо дитина хворіє на недуги, які пов’язані з серцем, постане питання, чи вакцинувати її від коронавірусу. Треба спостерігати, чи це є гострий період недуги, чи ні. У першому випадку може бути тимчасове протипоказання. Але таких дітей є дуже мало. Якщо ми говоримо про серце дитини і скарги на біль у цій області, то тут однозначно треба звернутись до лікаря.
- Чи треба дітям перед вакцинацією виміряти рівень антитіл?
- Можна. Але такі дослідження нічого не дадуть. Бо є розуміння не лише кількості антитіл, а й їх якості. Кількість може бути доброю. А ось якість – не дуже. Розумієте, навіть коли людина перехворіла гепатитом «B», вакцинація від цієї недуги не протипоказана. Чому? Бо людині, яка вже, можливо, має ці антитіла до гепатиту, перша доза щеплення імунітет лише посилить. Так само працюють і вакцини від коронавірусу. Наведу ще такий приклад. Є покроковий рецепт приготування борщу – один, два, три, чотири п’ять і останній крок – посолити. Це є інструкція для виконання. Тобто, борщ зварений, але комусь він може видатися засолоним. Вакцина від коронавірусу створена таким чином, що дає організму інструкцію до виконання, як він має працювати у відповідь на вакцину. Це той самий рецепт. Але в когось організм може виробити кількість антитіл нормальну, а в когось – понад норму і це може дати несприятливу подію після вакцинації.
- Які ще можуть бути побічні ефекти після вакцинації Пфайзером?
- Можливий біль у місці ін’єкції, підвищення температури, біль голови та м’язів, лімфаденопатія. Може бути зміна смаку, головокружіння. Але все це проходить за короткий період часу. Ці ж реакції можливі й при проведенні звичайних планових вакцинацій у дітей.
ПОГЛЯДИ НА ВАКЦИНАЦІЮ У СУСПІЛЬСТВІ ЗМІНЮЮТЬСЯ КАРДИНАЛЬНО
- З якого віку ви б радили дітей вакцинувати?
- Нині ВООЗ і МОЗ України рекомендує вакцинувати дітей з 12 років, бо це один із передостанніх періодів, коли повністю завершується формування імунної системи. З 5-6 років у дітей починають працювати початкові основні ланки імунітету, які відповідають за вироблення антитіл, як у дорослих. Тому в США та в країнах Європи вже починають вакцинувати дітей від COVID-19 з 5 років. Думаю в Україні, рано чи пізно, теж стане це питання.
- Чи може ця вакцинація в Україні стати обов’язковою для дітей і увійти у календар щеплення?
- Усе може бути. Думаю, якщо лікарі спостерігатимуть ріст захворюваності на коронавірус і збільшення важких випадків ускладнень після цієї недуги у дітей, то цілком імовірно, їх вакцинація стане обов’язковою, а не рекомендованою. Сьогодні важко робити подібні висновки, бо в нас дуже мало вакцинованих дітей.
- Ви спілкуєтеся з батьками тих малюків, які хворіють. Чи налаштовані вони щепити своїх дітей, чи ще мають страх?
- Якщо порівняти те, чого батьки боялись навесні, і те, що їх стримує тепер, то це – суттєва різниця. Найперше, багато з них переконали самі себе вакцинуватися від COVID-19. Чимало батьків ще мають сумніви. Треба сказати, що сьогодні погляди на вакцинацію від коронавірусу в суспільстві змінюються кардинально. Погляньте, в Закарпатській області вже створили Центр анонімної вакцинації, де щеплення йдуть робити ті, хто раніше собі підробив COVID-сертифікати.
- На Прикарпатті такий центр також потрібний?
- (Сміється) Думаю, що це питання і в нас стане актуальним. Щеплення дітям у пунктах вакцинації проводять лише у присутності батьків. Щодо старших дітей, з 14 років і більше, то вони вже самі мають право вирішити, чи їм щепитися від коронавірусу. І тут теж погляди різняться. У мене є приклад власних дітей – моїх близнючок, яким по 14 років, вони мають паспорти і право на ухвалення таких рішень. Одна з них каже, що категорично йде вакцинуватись, а друга – навідріз відмовляється це робити. Обидві дитини живуть в одній сім’ї, де є двоє вакцинованих медиків. От від чого це залежить?
То я, власне, у вас і хотіла б запитати.
- Думаю, від індивідуальних особливостей, зокрема. У моєму прикладі інформацію від батьків про щеплення від коронавірусу дві доньки отримують в однаковому обсязі. Чому одна категорично «за», а інша так само «проти» щеплення – питання. Очевидно, та, що проти, прийме рішення пізніше, дивлячись на свою сестру, яка більш рішуча. Так є в житті. Тут швидше йде мова про те, як створити комунікацію між людьми, щоб більше пояснювати їм про вакцинацію. Вважаю, у нас про це ще говорять більше ті українці, які категорично «проти» вакцинації. Людська психологія так влаштована, що більшість із нас краще пам’ятають погане, ніж добре. Переконана, якби інформації було більше від тих, хто «за» вакцинацію, суспільство б теж швидше змінило свій погляд на COVID-щеплення. Є багато сімей, які раніше протестували проти всіх вакцин, а тепер у них змінилося ставлення і вони йдуть щепити дітей навіть індійською вакциною, не шукаючи бельгійського чи французького виробника. Бо коли починають хворіти діти, то до батьків часто приходить довіра і до лікарів, і до вакцин.
У БІЛЬШОСТІ ДІТЕЙ З П’ЯТИ РОКІВ ІМУНІТЕТ ПРАЦЮЄ ТАК САМО ЯКІСНО, ЯК У ДОРОСЛИХ
- А як батькам говорити з дітьми про COVID-вакцинацію?
- Насамперед, це має бути власний приклад. Має бути приклад колег, родичів, друзів, які щепилися від коронавірусу. Лікар, який має досвід і довіру, теж може переконати вакцинуватись. Головне, щоб цей досвід був скерований на позитивне ставлення до щеплення. Такі історії тут відіграють важливу роль.
- Чи правда, що першими в області своїх дітей почали вакцинувати медики?
- Так. Дуже багато лікарів уже щепили своїх дітей від коронавірусу. Чого медики? Ми ж носимо цей вірус усюди, навіть додому. Ми інколи можемо хворіти на COVID-19 і не знати про це, а пізніше виявляється, що в нас «зашкалюють» антитіла. Зізнаюсь, я теж гадаю, що хворіла не раз на коронавірусну інфекцію. Від цього не вберегтися. Відповідно, лікарі мають власний приклад вакцинації і демонструють його своїм дітям. Так формується довіра до щеплення. Який мій особистий приклад? Я вакцинувалась у червні, бо чекала на Пфайзер. Вже потім зрозуміла, що не має значення, якою з цих вакцин щепитись. Я відчула деякі побічні реакції, які зазначені в переліку можливих. Найцікавіше в тому, що про ці реакції знало небагато людей. Але коли прийшла хвиля обов’язкової вакцинації лікарів на роботі, то до мене приходили всі, хто лише міг, аби порадитись, чи варто щепитись від COVID-19. І я пояснюю людям дотепер, що вакцинація потрібна не для того, щоб не хворіти, а щоб не вмерти від цього вірусу і перенести його у легшій формі.
- Ви зауважили, що захворюваність дітей на коронавірус ще залежить і від їх імунітету. А ця стійкість організму до недуг у малюків є вродженою, чи її можна зміцнити?
- Є вроджений імунітет, який працює без збоїв і має свій резерв, але є й набутий імунітет. Якщо дитина у дитсадку чи початковій школі на рік хворіє до 10 разів ринітами, неускладненими вірусними інфекціями, що проходять за 2-3 дні, якщо немає потреби в антибіотиках більше, ніж 2 рази на рік, то це – норма. Так ми тренуємо свою імунну систему. Але є імунодефіцитні захворювання. Наприклад, так звані «легкі» імунодефіцити можна спостерігати в однієї на дві сотні дітей. Втім у більшості дітей імунітет у 5 років працюватиме так само якісно, як у дорослих.
Саме тому від народження до 5-6 років малюкам роблять практично всі щеплення, аби допомогти укріпити імунну систему. Після COVID-щеплення можна робити аналіз на виявлення антитіл. Якщо їх більше за норму в 10 разів, то захист є. Якщо ж немає, то постане питання другої-третьої вакцинації й так далі. Щороку люди роблять щеплення від грипу, бо є різна модифікація вірусів. Так само з коронавірусом, який мутує. Є штам Дельта, тепер говоримо про нову модифікацію Омікрон, а тому питання вакцинації стоятиме доти, аж поки ми не здолаємо вірус.
Ірина Дружук, Івано-Франківськ
Фото Юрія Рильчука та з сайту leleka.0342.ua
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!
