Вадим Слободян із Івано-Франківська отримав по 200 балів із 3-х предметів із ЗНО

За даними Українського центру оцінювання якості освіти, такі ж результати в Україні продемонстрували всього лише шестеро (!) із 320 тисяч випускників учасників цього процесу. І в цьому числі хлопчик з Прикарпаття. Впевнений, веселий, розумний талановитий, такий, якого без зайвого пафосу, можна назвати майбутнім держави, Вадим з радістю ділиться таємницями успіхів у навчанні.

— Вадиме, насамперед вітаю Вас із такими високими балами, і хочеться дізнатися, чому Ви обрали саме ці предмети на ЗНО?

— Історію та географію я полюбив ще з дитинства, як лише почав вивчати. Адже дуже цікаво було дізнаватися, як жили наші предки, географія—це ще цікавіше, бо вивчаєш природу, економічні особливості своєї країни та інших держав світу. Щодо мови і літератури, то вважаю, що це має знати кожна людина. В більшій чи меншій мірі, але кожна, бо мова це душа народу, а як можна жити в країні, не знаючи душі, не маючи душі. Щодо математики, то цей предмет я також люблю, бо у цифрах є якась незбагненна наразі для мене гармонія. Там все впорядковано, чітко, логічно, у житті так немає, зате є в математиці. Проте із цього предмету я набрав трохи менше балів — 194. А у сумі у мене 794 бали.

— Чи було хвилювання перед ЗНО?

— Ні, адже я часто брав участь у олімпіадах різного рівня. Я є призером всеукраїнських олімпіад з географії та економіки. Із останнього предмету маю третє місце на всеукраїнській олімпіаді, а це ще 30 додаткових балів при вступі (Сміється. — Авт.). Хоча раніше, коли вчителі казали нам, що олімпіади — це важлива річ, яка дуже допомагає на незалежному оцінюванні, то я цього тоді серйозно не сприймав. А вже тепер, коли сам склав ЗНО, то бачу, що, справді, ті знання з історії та географії, які почерпнув з підготовки до олімпіад і турнірів, стали в пригоді. Але скажу, що під час ЗНО із української мови і літератури, я таки хвилювався, а згодом «втягнувся» у тестування (Сміється. — Авт.).

— Як Ви дізналися про високі результати?

— Після незалежного оцінювання хотів відпочити, адже постійно вчитися — втомлює. Тому пішов із однокласниками в похід у Карпати. Прийшов додому та вирішив ваші заглянути на сайт і дізнатися про свої бали. Щоправда разом із батьками довго не міг зайти на сайт Українського центру оцінювання якості освіти. А вже побачив результати, емоції, чесно, зашкалювали. Мама пішла одразу телефонувати бабусі, а я — повідомив вчителям. Адже це і їхня велика заслуга в цьому, вони мені допомагали, роками мене вчили. Особливо радів за географію, адже пізніше дізнався, що з усіх учасників в Україні на 200 балів географію склало лише 34. Це 0,4 відсотка. І я серед них. То був справді, щасливий момент!Окрім цього, я зрозумів, що на кілька кроків наблизився до мрії стати студентом.

У мене мрія — пов’язати своє життя з економікою, бо зі школи вона для мене такий предметом, що поєднує в собі знання з математики, географії, історії, тобто всього, що люблю. Наразі я вже подав документи до кількох столичних вишів: університету імені Т. Шевченка, Києво-Могилянської Академії та Київської політехніки. Подаватиму ще й до Львова. Щодо напрямків, то це «Міжнародна економіка», «Економічна кібернетика» та «Фінанси і аудит». Найбільше з усього приваблює економічна кібернетика. У майбутньому я хочу допомогти своїй країні і своєму народові. І треба починати із себе, зі своєї сім’ї. Бо кожна людина — це цеглинка, а держава — будинок. Тому від кожної цеглинки залежить цілісність і краса цього споруди.

— У чому головна таємниця такого навчання та високих результатів на ЗНО?

— Мені допомагає Бог. Віра є тією основою, яка допомагає кожній людині самовдосконалюватися в кожній галузі чи напрямі навчання і роботи. А Бог це джерело сили, тому Він завжди має бути в серці. Я щонеділі та на свята стараюся ходити до церкви. Так звик з дитинства, адже дідусь і дядько в мене священики, і я з дитинства звик, що усе треба робити, просячи допомоги Всевишнього. Бо хто ми без Нього? Ну і звісно, треба вчитися й щоденно наполегливо йти до своєї мети, і все вдасться.

— Які у Вас захоплення поза навчанням?

— Звісно, це гра на гітарі й футбол. Із товаришами з двору ми організували футбольну команду «Бистриця». Але зараз майже всі футболісти здавали ЗНО і мало тренувалися. Ось поступлю — й надолужу з футболом. А гра на гітарі — для мене гарний спосіб відпочинку, але якогось чітко виначеного улюбленого музичного напряму в мене немає. Усе—під настрій. А у спорті, то люблю дивитися матчі за участю англійської команди «Манчестер Юнайтед». Проте коли грають українські клуби, то, звичайно, вболіваю за них. Допомагаю батькам та сестрі. Мати у мене — приватний підприємець, а батько — колишній працівник УМВС, сестра вчиться у десятому класі.