Відомі прикарпатці поділилися враженнями від протестних акцій у Києві
7 Грудня 2013, 15:05
.jpg)
Нагадаємо, до Києва поїхало більше 1000 іванофранківців. Серд них депутати, письменники та громадські діяці
Роман ЧЕРНЕГА, народний депутат України (фракція «УДАР Віталія Кличка»), голова обласної організації «УДАР Віталія Кличка»:
— Майдан нині цілком організований щодо побуту, харчування, ночівлі тощо. Кілька адмінбудівель приймають мітингувальників, зокрема це Будинок профспілок, Київська міська держадміністрація та ін. Нині, за приблизними підрахунками, через Майдан пройшло понад 100 тис. людей, яких харчують у польовій кухні, організованій «УДАРом». А аналогічних кухонь працює з десяток. Тобто понад мільйон людей за ці дні пройшло через наші польові кухні. А загалом на Майдані уже побували мільйони.
На території наметового містечка чисто і впорядковано. Тут, а також в адмінбудівлях, де зупиняються люди, цілодобово чергують народні депутати від «УДАРу» та інших опозиційних сил.
Дуже важливо, що на Майдані є чимало священиків та організовано місця молитви. Тут священики щовечора відправляють Службу Божу. Щогодини мітингувальники виконують Державний гимн України.
Запрошую всіх свідомих громадян нашого краю долучатися до мирних протестів у столиці, аби спільно вибороти право на гідне життя, пише "Галичина".
Іван АНДРУСЯК, поет, дитячий письменник, прозаїк, літературний критик, перекладач:
— Враження і радісні, і сумні. Радісні тому, що ми знову не побоялися і вийшли захищати себе й Україну, захищати майбутнє. А сумні тому, що ми досі захищаємо і захищаємося, а на нас досі нападають, і нападники все підліші, все мерзотніші...
Атож, це не 2004-й — тоді в керівництві держави ще було принаймні кілька людей, які не остаточно втратили совість і глузд, ще бодай трішечки залишалися людьми. Янукович зробив висновки з першого Майдану — тепер в його уряді людей немає, самі нелюди. і цим нелюдам уже замало крові ні в чому не винних дітей. Судячи із сьогоднішніх (3 грудня) подій, Янукович, Азаров та їхні опричники готові на все, щоб залишитися при владі, вони спраглі крові кожного з нас! Їм уже мало наших національних багатств — вони посягають на наші душі! Це дуже страшно! Молюся за те, щоб вони отямилися й не доводили народ до того, щоб їх довелося виносити вперед ногами.
Це вже третя революція, в якій я беру посильну участь. Правду кажучи, трохи забагато як на далеко ще не літню людину — а жити коли? Я б дуже хотів, щоб ця революція, врешті-решт, була остання і щоб не лише мої діти, а і я ще трохи встиг пожити в притомній країні. А це нині залежить від кожного з нас. Тримаймося!
Василь ГЛАДІЙ, народний депутат України (фракція ВО «Батьківщина»):
— Що спільного в Майданах 2004 та 2013 років? Все ті ж головні «герої» — Янукович та Путін. Завданням Януковича «розливу» 2004 року було здобуття влади задля особистого збагачення, поточна його мета — збереження награбованого та консервація влади у 2015 році. Путін же намагається досягти нині своєї стратегічної мети — відновлення російської імперії, тоді як у 2004-му він тільки старався забезпечити собі зручний плацдарм для досягнення цього. Знову, не зважаючи на погрози, залякування та провокації влади, рушійною силою української революції стали студенти та жителі західних областей України. Як і в 2004 році, переважна більшість киян словом і ділом підтримує акції протесту та повністю поділяє цілі мітингувальників.
А в чому основні відмінності євромайдану та Помаранчевої революції? В 2004 році українці захищали свій внутрішньополітичний вибір, що було тактичним кроком на шляху до стратегічної мети — євроінтеграції, сьогодні ж народ України змушений захищати власне саму стратегічну мету, досягнення якої поставлено під сумнів злочинними діями бездарних тимчасових правителів. Помаранчева революція мала своїх персоніфікованих лідерів — Ющенка та Тимошенко. Без їхньої енергії та харизми Майдан-2004 не досяг би своїх цілей. У 2013-му прихильники євроінтеграції організувалися самостійно, а за допомогою опозиції їх рух став організованішим. Євромайдани, хоч і нечисленні, з’явилися і у великих містах східної та південної України, чого не спостерігалося в часи Помаранчевої революції. Революція 2004 року відбувалася в умовах порівняно стабільного стану української економіки. Євромайдан же проходить в час, коли країна перебуває в переддефолтному стані, що звужує можливості для маневру владі та заганяє її у цурцванр. Наділені владою чиновники дезорієнтовані і продовжують підтримувати режим Януковича радше за інерцією, ніж свідомо. Лавиноподібне зростання кількості мітингувальників на євромайдані зумовлено неадекватними діями владних інституцій, та різка радикалізація їхніх закликів після вчиненого силовиками злочину на майдані Незалежності залишає все менше шансів на мирне врегулювання ситуації.
Сергій АДАМОВИЧ, професор ПНУ ім. Василя Стефаника:
— Надзвичайно вразили своєю енергетикою студенти. Як би далі не розгорнулися події в країні, за ними — майбутнє. Складається враження, що політики, які критикують студентів за аполітичність, самі не мають ніякого плану дій. Майдан, який був успішним у 2004 році, влада опрацювала і підготувала контрзаходи. Натомість опозиційні політики під час цього спротиву не запропонували нових форм самоорганізації...
Відчувається позитивна підтримка киян. Я думаю, що ми продемонстрували всьому світові, що ми — справді європейська нація.
Анатолій ДИРІВ, народний депутат України (фракція ВО «Батьківщина»):
— У неділю, 1 грудня, громадяни нашої держави зібралися на всеукраїнське віче на підтримку євроінтеграції та проти чинної влади. Це була найбільша акція за всі роки незалежності. Колони мітингувальників розтягнулися від парку Шевченка до майдану Незалежності. За найскромнішими підрахунками, в цей день було понад мільйон протестувальників. Те, що відбувається сьогодні, є доленосним для майбутнього нашої країни на кількасот років наперед. Та це тільки початок. Попереду дуже важка робота і на вулиці, і в парламенті.
У нас є чіткий план дій. Я говорю не лише про підписання угоди про асоціацію з Європейським союзом. Наша перша політична вимога — відставка Кабінету Міністрів України, а друга — імпічмент Януковича, який зрадив Україну! Наша основна мета — могутня, заможна і демократична держава Україна.
Звертаюся до своїх земляків із палким закликом і великим проханням — приїхати у Київ на Майдан. Саме тут і нині відбувається основна боротьба. Закликаю скористатися своїм конституційним правом і вийти на мирний протест. Сьогодні вся Україна — це Майдан!
— Майдан нині цілком організований щодо побуту, харчування, ночівлі тощо. Кілька адмінбудівель приймають мітингувальників, зокрема це Будинок профспілок, Київська міська держадміністрація та ін. Нині, за приблизними підрахунками, через Майдан пройшло понад 100 тис. людей, яких харчують у польовій кухні, організованій «УДАРом». А аналогічних кухонь працює з десяток. Тобто понад мільйон людей за ці дні пройшло через наші польові кухні. А загалом на Майдані уже побували мільйони.
На території наметового містечка чисто і впорядковано. Тут, а також в адмінбудівлях, де зупиняються люди, цілодобово чергують народні депутати від «УДАРу» та інших опозиційних сил.
Дуже важливо, що на Майдані є чимало священиків та організовано місця молитви. Тут священики щовечора відправляють Службу Божу. Щогодини мітингувальники виконують Державний гимн України.
Запрошую всіх свідомих громадян нашого краю долучатися до мирних протестів у столиці, аби спільно вибороти право на гідне життя, пише "Галичина".
Іван АНДРУСЯК, поет, дитячий письменник, прозаїк, літературний критик, перекладач:
— Враження і радісні, і сумні. Радісні тому, що ми знову не побоялися і вийшли захищати себе й Україну, захищати майбутнє. А сумні тому, що ми досі захищаємо і захищаємося, а на нас досі нападають, і нападники все підліші, все мерзотніші...
Атож, це не 2004-й — тоді в керівництві держави ще було принаймні кілька людей, які не остаточно втратили совість і глузд, ще бодай трішечки залишалися людьми. Янукович зробив висновки з першого Майдану — тепер в його уряді людей немає, самі нелюди. і цим нелюдам уже замало крові ні в чому не винних дітей. Судячи із сьогоднішніх (3 грудня) подій, Янукович, Азаров та їхні опричники готові на все, щоб залишитися при владі, вони спраглі крові кожного з нас! Їм уже мало наших національних багатств — вони посягають на наші душі! Це дуже страшно! Молюся за те, щоб вони отямилися й не доводили народ до того, щоб їх довелося виносити вперед ногами.
Це вже третя революція, в якій я беру посильну участь. Правду кажучи, трохи забагато як на далеко ще не літню людину — а жити коли? Я б дуже хотів, щоб ця революція, врешті-решт, була остання і щоб не лише мої діти, а і я ще трохи встиг пожити в притомній країні. А це нині залежить від кожного з нас. Тримаймося!
Василь ГЛАДІЙ, народний депутат України (фракція ВО «Батьківщина»):
— Що спільного в Майданах 2004 та 2013 років? Все ті ж головні «герої» — Янукович та Путін. Завданням Януковича «розливу» 2004 року було здобуття влади задля особистого збагачення, поточна його мета — збереження награбованого та консервація влади у 2015 році. Путін же намагається досягти нині своєї стратегічної мети — відновлення російської імперії, тоді як у 2004-му він тільки старався забезпечити собі зручний плацдарм для досягнення цього. Знову, не зважаючи на погрози, залякування та провокації влади, рушійною силою української революції стали студенти та жителі західних областей України. Як і в 2004 році, переважна більшість киян словом і ділом підтримує акції протесту та повністю поділяє цілі мітингувальників.
А в чому основні відмінності євромайдану та Помаранчевої революції? В 2004 році українці захищали свій внутрішньополітичний вибір, що було тактичним кроком на шляху до стратегічної мети — євроінтеграції, сьогодні ж народ України змушений захищати власне саму стратегічну мету, досягнення якої поставлено під сумнів злочинними діями бездарних тимчасових правителів. Помаранчева революція мала своїх персоніфікованих лідерів — Ющенка та Тимошенко. Без їхньої енергії та харизми Майдан-2004 не досяг би своїх цілей. У 2013-му прихильники євроінтеграції організувалися самостійно, а за допомогою опозиції їх рух став організованішим. Євромайдани, хоч і нечисленні, з’явилися і у великих містах східної та південної України, чого не спостерігалося в часи Помаранчевої революції. Революція 2004 року відбувалася в умовах порівняно стабільного стану української економіки. Євромайдан же проходить в час, коли країна перебуває в переддефолтному стані, що звужує можливості для маневру владі та заганяє її у цурцванр. Наділені владою чиновники дезорієнтовані і продовжують підтримувати режим Януковича радше за інерцією, ніж свідомо. Лавиноподібне зростання кількості мітингувальників на євромайдані зумовлено неадекватними діями владних інституцій, та різка радикалізація їхніх закликів після вчиненого силовиками злочину на майдані Незалежності залишає все менше шансів на мирне врегулювання ситуації.
Сергій АДАМОВИЧ, професор ПНУ ім. Василя Стефаника:
— Надзвичайно вразили своєю енергетикою студенти. Як би далі не розгорнулися події в країні, за ними — майбутнє. Складається враження, що політики, які критикують студентів за аполітичність, самі не мають ніякого плану дій. Майдан, який був успішним у 2004 році, влада опрацювала і підготувала контрзаходи. Натомість опозиційні політики під час цього спротиву не запропонували нових форм самоорганізації...
Відчувається позитивна підтримка киян. Я думаю, що ми продемонстрували всьому світові, що ми — справді європейська нація.
Анатолій ДИРІВ, народний депутат України (фракція ВО «Батьківщина»):
— У неділю, 1 грудня, громадяни нашої держави зібралися на всеукраїнське віче на підтримку євроінтеграції та проти чинної влади. Це була найбільша акція за всі роки незалежності. Колони мітингувальників розтягнулися від парку Шевченка до майдану Незалежності. За найскромнішими підрахунками, в цей день було понад мільйон протестувальників. Те, що відбувається сьогодні, є доленосним для майбутнього нашої країни на кількасот років наперед. Та це тільки початок. Попереду дуже важка робота і на вулиці, і в парламенті.
У нас є чіткий план дій. Я говорю не лише про підписання угоди про асоціацію з Європейським союзом. Наша перша політична вимога — відставка Кабінету Міністрів України, а друга — імпічмент Януковича, який зрадив Україну! Наша основна мета — могутня, заможна і демократична держава Україна.
Звертаюся до своїх земляків із палким закликом і великим проханням — приїхати у Київ на Майдан. Саме тут і нині відбувається основна боротьба. Закликаю скористатися своїм конституційним правом і вийти на мирний протест. Сьогодні вся Україна — це Майдан!
