ВИМІР

Авторська колонка Євгена Жураковського.

У дитинстві я вважав вільним часом той час, коли батьки не давали мені жодних завдань. Я дозволяв собі будь-що, на що не мав раніше свободи дозволу і радів, що мій час проходить беззмістовно і безкорисливо. Зараз мій вільний час 一 це неможливість. Час не може бути вільним. Час 一 це розкладка годин, що діляться на хвилини, а ті в свою чергу на секунди і т.д. і т.п.

Ніколи не любив приділяти достатню увагу часу. Така розкладка працює неправильно. Ви думаєте, що відчуваєте хвилини іноді швидше, іноді повільніше тому, що ваш мозок просто так сприймає? Ви помиляєтесь.

Одного разу, коли я ще жив в горах, я часто від колії ходив додому. Я вимірював час, за який проходжу ту відстань, і він, звісно, щоразу був практично однаковий. Але моє відчуття плину цього часу різнилось.

Час, загалом, найдивніша річ, що трапилась мені на моєму шляху. Коли ти терпиш поразку, ти втрачаєш його відчуття, але це зводиться до того, що ти потрапляєш в умовну вічність, де твоя сутність знівельована і ти просто ніщо, яке розтікається, яке витягується паралельно з цією вічністю, не даючи ні собі, ні їй існувати в межах нормального, в межах парадигми. І з якогось боку, вічність, себто нескінченість часу, вбивають цей час, вбивають його відчуття. Це як коло, яке не має обмежень, і початок є тим самим місцем, що й кінець. Можна довго ходити колом, але в кінцевому результаті, згідно усіх формально визнаних і невизнаних законів фізики, твій фізичний пройдений шлях становитиме нуль. Тому відчувати вічність як безрозмірність часу неправильно. Бо безрозмірність 一 це відсутність.

Я випадаю із часу, коли відчуваю біль. Але час не випадає із мене. Він просочується в мої артерії, чіпляючи навіть найменш помітні еритроцити, становлячи сутність цього болю. Мабуть, біль не існував би, якби не час, що його затримував би.

Не треба потрапляти у вічність. Бо тоді ти не існуєш. Бо тоді ти розтягнутий і врешті-решт 一 перетнутий гострим лезом буття в природі. Вічність обмежується природою. Пустота обмежується речима. Час обмежується формальним визначенням і переведенням у мірки.

Колись один з відомих псевдофізиків заявив, що час повинен вимірюватись не лінійно, а подібно принципу вимірювання об’єму, оскільки час є окремим простором, а не просто лінійною величиною. Не знаю. Не варто, мабуть, навіть замислюватись про це. Проте не думаю, що варто навіть так заявляти. Трагедія розуміння часу полягає саме в спробі його зрозуміти. Це, що ми називаємо хвилинами, годинами, тижнями 一 це не час, це просто його відображення в об’єктивному форматі. Людська слабкість полягає у загнанні речей абсолютних в рамки розуму. Цього не позбутись.

Іноді я відчуваю, як час, себто його проекція, загнана в рамки розуму, надто швидко виливається в лінійному вимірі. І начебто кількість хвилин, які минають протягом того, як я йду від колії додому, однакові, проте я відчуваю різницю у їх відчутті. Мабуть, знову ж таки, час 一 це здатність нашої свідомості щось відчувати. І навіть у снах він той же, що й наживо.

Це відчуття швидкої минучості часу часто приходить, коли уповільнюєшся, коли не відчуваєш потреби поспіху. Натомість відчуття повільного плину часу приходить, коли ти спішиш, коли спізнюєшся і загалом 一 коли просто ненавидиш ту ситуацію, в якій зараз є.

Час не може дати якихось відповідей, та й взагалі 一 чи потрібен він для нас? Думаю, ні. Тільки обмежує. Він забирає мою свободу. Він забирає вашу свободу.

Про автора: Євген Жураковський - поет, прозаїк, есеїст. Переможець численних літературних конкурсів, серед яких Літературно-публіцистичний конкурс ім. В. Стефаника, конкурс есеїстики "Мій Франко" та ін. Автор та організатор благодійних літературних вечорів на підтримку ЗСУ містами України. Учасник міжнародних конференцій, присвячених дослідженню україністики та української історії. Культуролог. Автор кількох наукових робіт з українознавства. Дослідник проблем сучасної теорії держави і права, зокрема - один з авторів, що висловили ідею Метадержави. Зараз також навчається в Івано-Франківському юридичному навчально-науковому інституті НУ "ОЮА".

В літературній творчості характеризується постмодернізмом, притаманним галицькій поезії. Часто висловлюється щодо суспільно-політичних подій в Україні.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!