Голову ОУН Андрія Мельника перепоховають на Національному військовому меморіальному кладовищі

Прах полковника Армії УНР та керівника Організації українських націоналістів Андрія Мельника і його дружини Софії Федак-Мельник повертають на рідну землю.

Офіційний дозвіл на репатріацію надала влада Люксембургу, де подружжя спочивало після смерті провідника у 1964 році. Поверненням історичних діячів займалися Офіс Президента, генерал Кирило Буданов, МЗС та Інститут національної пам’яті, а Кабмін затвердив план урочистостей розпорядженням від 15 травня 2026 року. Прах зустрінуть на кордоні військовими почестями та доставлять до Києва.

Теперішній голова ОУН Богдан Червак подякував владі Люксембургу та українським емігрантам, які десятки років доглядали за могилою лідера організації. Звертаючись до постаті полковника, він заявив: «Друже Голово, Україна воює, пам’ятає і чекає на Вас!».

Труни з останками прийме Патріарший собор УГКЦ, де відбудуться офіційні заупокійні служби, на які запросили урядовців та громадськість.

Прощання у столичному соборі розпочнеться у п'ятницю, 22 травня, з літургій та Чину Парастасу о 15:00. Наступного дня, у суботу, 23 травня, о 15:00 відслужать центральний Чин похорону за участю єпископів та керівництва держави. Фінальний етап репатріації відбудеться у неділю, 24 травня, о 7:00 — домовини перевезуть на Національне військове меморіальне кладовище, де подружжя остаточно поховають.

Андрій Мельник — військовий і політичний діяч XX століття. Він був полковником Армії УНР, близьким побратимом і родичем Євгена Коновальця.

Також був співзасновником УВО (Української військової організації), крайовим комендантом. Активна українська діяльність Мельника призвела до його арешту 1924 року і п’ятирічного ув’язнення в польських тюрмах.

У 1938-му, після загибелі Коновальця, за його усним заповітом, Мельник очолив Провід українських націоналістів. Під час Другої світової війни перебував у Берліні, покладав певні надії на співпрацю з Гітлером задля створення українських збройних формувань, однак швидко розчарувався у німецькій політиці щодо України.

Після розколу в ОУН очолив більш помірковану частину. Організував засилання у великі міста України "похідних груп" для розгортання пропагандистської роботи, керував діяльністю ОУН на українських землях. Це викликало невдоволення гітлерівців. Від початку 1942-го утримувався під домашнім арештом, а з лютого 1944-го – у концтаборі Заксенгаузен.

Після закінчення Другої світової війни Мельник певний час перебував у таборах переміщених осіб. Згодом отримав запрошення Великого герцога Люксембурзького бути його гостем і з кінця 1945 року жив у Люксембурзі.

У післявоєнний період всі свої сили він присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських сил. У 1947-му обраний довічним головою ОУН. У 1957-му виступив із програмою створення Світового конгресу українців, яка була реалізована вже після його смерті.

Помер 1 листопада 1964 року в Кельні, похований на міському цвинтарі Бонвуа в Люксембурзі.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!