Мирослав Плехтяк: Все запрограмовано на програш...
Вже по закінченні розмови, коли був вимкнутий диктофон, майор міліції Мирослав Плехтяк розслабився і ніби між іншим зауважив, що давно так не мріяв про відпочинок. Його неважко було зрозуміти, бо останній рік для керівника міліцейського підрозділу з боротьби із незаконним (власне, законного у нас немає) гральним бізнесом виявився дуже напруженим.
«Верхи» почули «низи»
До речі, в цьому питанні склалася дещо парадоксальна ситуація. Його порушили, як кажуть, «низи» одразу після перемоги Революції гідності. Пригадую, як раз у раз про ситуацію з гральним бізнесом в області йшлося на засіданнях Координаційної ради громадських організацій Майдану. Мало яка прес-конференція тодішнього начальника УМВС в області Миколи Семенишина відбувалася, щоб його не запитали, чому в нас вільно почуваються ділки від цього бізнесу і як довго це ще триватиме. А парадокс полягає в тому, що раптом ініціативу «низів» підхопили на рівні держави, давши відмашку МВС на боротьбу з підпільними гральними закладами. Хоча слово «підпільні» тут не зовсім доречне. Адже вони існували й особливо не криючись. і таке кричуще беззаконня найбільше дратувало народ. Щоправда, вголос озвучували іншу причину — мовляв, люди програються до нитки, виносять все з хати, навіть, заплутавшись у боргах, скоюють самогубства або йдуть на злочин, щоби дістати грошей.
Та з цієї точки зору треба було б із горілкою боротися, яка значно шкідливіша для суспільства. Взяти хоча б ту ж злочинність. Скільки під дією алкоголю сталося вбивств, випадків заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, пограбувань, зрвалтувань тощо! А яку небезпеку становить пияцтво за кермом?! Торік, наприклад, у кожній десятій ДТП з потерпілими фігурував п’яний водій. Зрештою, алкоголік так само все виносить з хати, як і лудоман (людина, залежна від азартних ігор). Та річ у тім, що горілка не заборонена. А от провадити діяльність у сфері грального бізнесу не можна, а вона процвітає. і всі знали чому. Бо влада, міліція, які мають з нею боротися, натомість покривають, зрозуміло, не за так. Ну і скільки це ще має тривати?..
Як уже зазначали, нова влада почула глас народу. Хоча вся чорнова і безпосередня робота з протидії гральному бізнесу лягла саме на плечі міліції, зокрема, в нашій області — на невеличкий підрозділ з трьох осіб у структурі Державної служби боротьби з економічною злочинністю, яку очолює Мирослав Плехтяк.
На людських грошах
— Власне, цей підрозділ створено ще понад десять років тому. Останній рік очолюю його я. Коли прийшов на цю посаду, то, за нашими даними, в області функціонувало 77 підпільних гральних закладів. На цей момент їх залишилося близько 12.
— Отже, міліції все було відомо...
— Так, але знову ж таки, коли прийшов на посаду, то був такий момент, нуѕ трошечки післяреволюційний. До цього на гральний бізнес не так пильно звертали увагу. Хоча не можу стверджувати, що з ним ніхто не боровся й абсолютно не було протидії. Хтось щось робив у цьому плані, а хтось, очевидно, мав тут певний інтерес фінансового характеру. Та за останній рік ми різко зменшили кількість таких закладів і маю надію, що в найкоротший термін, можливо, навіть до кінця травня, почистимо область повністю.
— Можна більш конкретно зупинитися на специфіці цих закладів? На чому там отримували прибуток їхні власники?
— Фактично на людських грошах. Людина туди приходить, заряджає той автомат програми «Суперматік» так званими кредитами, вартість одного — 100 гривень, і, відповідно, грає. Причому бували випадки, коли наші люди, яких ми туди засилали, вигравали. Звісно, ті кошти потім фігурували як речовий доказ згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Але це велика рідкість. Програми в тих автоматах закладено саме на програш гравця.
Скажімо, в європейських країнах, де гральний бізнес дозволено, це питання врегульовано на законодавчому рівні. Автомати мають бути запрограмовані так, що зі ста спроб чи операцій в половині випадків може пощастити гравцеві, відповідно, друга половина йде в дохід закладові. А у нас це співвідношення становить 90 до 10. Більшу частину виторгу, зрозуміло, має отримати організатор бізнесу, скільки б разів ти той автомат не заряджав, скільки б грошей до нього не вкидав. До речі, фактично усе програмне забезпечення та апаратуру для таких закладів закуповують у Росії.
— А наскільки великі гроші там крутяться?
— За середньостатистичними даними, у нашій області один зал ще рік тому на місяць давав прибутку в тисячу доларів. Це вже без зарплати, як ми їх називаємо, «чорним» адміністраторам, іншим працівникам, оплати електроенергії, оренди тощо.
— І всі ці гроші, так би мовити, в «тіні»...
— Звичайно. Хоча колись гральний бізнес істотно поповнював Державний бюджет. Бо, скажімо, ліцензія на цей вид підприємницької діяльності коштувала мільйон гривень. Правда, чи багато ви знайдете підприємців, котрі навіть у цей час можуть дозволити собі викласти таку суму? Додайте сюди і те, що, крім ліцензії, з тих, хто займався гральним бізнесом, ще й стягували доволі великий податок.
— Чи можна говорити, що наразі цей бізнес годує криміналітет?
— Аякже. Він же повністю «тіньовий». і навіть коли цей вид діяльності був дозволений, також вистачало підпільних закладів, які не купували ліцензії, не сплачували податків тощо. Та сьогодні знову йде тенденція до того, щоб цей бізнес узаконити. Принаймні Верховна Рада України робить такі кроки. Є намір застосувати практику тієї ж Польщі, італії, де ці питання певною мірою врегульовані. Там, наприклад, податки сплачують не від одного підприємства, а від кількості гральних автоматів. У Польщі ця сума становить, наскільки мені відомо, 150 євро.
— Ставлячи попереднє запитання, мав на увазі, що цей бізнес контролюють особи з кримінального середовища.
— Кримінальні елементи сюди зайшли після його заборони. До того цією діяльністю займалися звичайні підприємці, звісно, хто мав відповідні кошти на оплату ліцензії.
Моя хата з краю
— Не знаю, чи варто таке запитувати, але побутує думка, що саме міліція і прикривала діяльність цих закладів. Скажімо, в невеличкому селищі Богородчани, де чи не всі всіх знають, він діяв за якихось півсотні метрів від тамтешнього райвідділу внутрішніх справ. Якщо міліція не знала про його існування, то виходить, що вони не професіонали, а якщо знала, то...
— Із врахуванням виключно того, що я — офіцер, не буду це коментувати. Тим більше, що ці питання — прерогатива нашої служби внутрішньої безпеки.
— А чи були серед організаторів цього бізнесу представники владних структур? Наразі маємо один такий випадок — з депутатом Долинської райради Василем Танчаком.
— Стосовно цього випадку, то щодо нього вже є деякі рішення. Зокрема, пан депутат і його рідний брат, які займалися незаконною діяльністю у гральній сфері, будуть визнані злочинною групою, відповідно, їх притягнуть до відповідальності, так що можуть отримати реальний термін позбавлення волі. Принаймні ми цього домагаємося. Щоправда, прокуратура і суд щось дуже довго це роблять. і пані Ярослава Ульванська, яка входить до громадської ради при ОДА та облраді з протидії гральному бізнесу робить все, щоби пришвидшити процес. Це було б достатньо показово.
Також хотілося б, щоби голова ОДА зреагував на те, що голова Долинської райдержадміністрації знав про існування цього грального закладу і хто за ним стоїть. Я неодноразово звертався до нього, коли ми проводили документацію діяльності згаданих осіб. Але він тільки відхрещувався: мовляв, до них причетності не має. Більше того, чомусь депутат Танчак досі не втратив свій депутатський мандат.
— Які є складнощі в протидії гральному бізнесу?
— Здебільшого вони полягають у тому, що згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України багато часу забирає суто документальна, паперова робота. Мусимо звертатися до прокуратури, щоб отримати дозвіл на проведення тих чи інших дій. Далі за цим самим мусимо звертатися до суду. Крім того, завжди є питання фінансового характеру. Держава не так фінансує боротьбу з гральним бізнесом, як того хотілося б. інколи доводиться залучати власні кошти, гроші волонтерів, знайомих. Наприклад, на останню операцію я позичив гроші у свого тестя.
Хочу, щоб ви зрозуміли: недостатньо зайти з понятими в гральний заклад, спіймавши когось там «на гарячому». Щоби притягнути до відповідальності реальних осіб, котрі цим займалися, потрібно мати відповідні докази, провести чимало слідчих дій, в тому числі й негласного характеру, які вказані в Кримінальному процесуальному кодексі України. Цей процес доволі тривалий. Наприклад, першу викриту нами злочинну групу в сфері грального бізнесу ми документували рік і два місяці, другу — сім місяців.
— Можна більш конкретно про це. Наскільки відомо, провадження щодо першої групи вже надійшло до суду.
— Там було троє організаторів — хтось вкладав кошти, підбирав персонал, проводив з ним відповідне навчання, бо гральний бізнес — заняття не із простих. Ще двоє — спільники. В них діяли сім гральних закладів у івано-Франківську, Надвірній, Калуші, Долині та Болехові. Зібравши необхідні матеріали, направили їх до Генеральної прокуратури України, де один із заступників Генпрокурора погодив, що йдеться про організовану злочинну групу.
Хочу зазначити, що документування злочинів, скоєних у складі організованої злочинної групи, потребує чіткої командної роботи. і мої підлеглі та друзі Микола Рак, Юрій Сонник та Михайло Стрипа з цим добре справляються. Саме завдяки їхньому професіоналізму та нашій згуртованості й вдалося досягти цих результатів.
Прикарпатський «Лас-Вегас»
— Яким чином залучали до тих закладів гравців?
— Це напрацьовано, як-то кажуть, «автоматом». Наприклад, якщо ми з вами знайомі, і причому я полюбляю грати, то з часом обов’язково і вас туди втягну. До того ж у тих закладах продають алкоголь, як кажуть, до вибору, до кольору. Власне, їх відвідують люди небагаті, але котрі якимось чином знаходять гроші на гру. Це, вважаю, соціальна проблема.
— Відчували якийсь спротив — погрози, дзвінки впливових осіб тощо?
— Спротив нашій діяльності завжди був, але сказати, що він якось заважає, було б занадто гучно. Ми ж також не вихователі дитячого садка. Знаємо, як цьому протистояти, як говорити з людьми, щоб їм було зрозуміло.
— Стверджують, що подолати гральний бізнес неможливо...
— Наскільки мені відомо, азартні ігри були ще в часи фараонів. Тож на мою суб’єктивну думку, це питання варто було б законодавчо врегулювати і зробити так, щоб до них мав доступ тільки окремий контингент людей. Наприклад, свого часу була ідея зробити, так би мовити, ігрову територію, як у США — Лас-Вегас, у нас на «Буковелі». Я не рекламую цей туристичний комплекс. Але туди вже не їздили б люди навіть із середніми статками, або нижче, яких багато тепер серед відвідувачів гральних закладів, що сподіваються розбагатіти. Та, як я уже казав на початку, результат отримують прямо протилежний. За моєї пам’яті знаю два випадки, коли, увійшовши в азарт, люди програвали й автомобілі. Ті, хто підпав під вплив гральних автоматів, роблять великі борги, спродують здебільшого за безцінь майно з хати — від телевізорів та холодильників і до електрочайників та стільникових телефонів. і, як правило, з того болота вибратися дуже і дуже тяжко...
