Що святкує сучасна європейська Україна 1 та 2 травня, - думки прикарпатців
Щороку травень в Україні багатий на вихідні. Не став виключенням і 2015. Цьогоріч, відповідно до розпорядження Кабміну, у травні випадає 13 вихідних та святкових днів. Зокрема, українці відпочивають і 1 та 2 травня. Та що ж святкує сучасна європейська Україна у ці дні?
Думками з цього приводу кореспонденти Бліц-Інфо цікавились у прикарпатських активістів, громадських діячів та представників влади. Останні, щоправда, не дуже охоче відповідали. Мовляв, на городі і не мають коли, бо відро з картоплею в руках. Тим менш, дехто таки знайшов хвильку, щоб відповісти. Цікавими були думки й представників громадськості.
Віталій Перевізник, громадський діяч, голова ГО «Громадський інститут аналітики»: Перше та друге травня є святом комуністичним, хоч колись казали, що першого травня так боролись за права трудящих. Та нам свята радянського союзу не треба святкувати. Кожен свідомий українець тепер розуміє, чим був радянський союз для українського народу. А те, що ми тепер зробили з нього свято для садівника і городника, то це так, для сміху. Вважаю, що це мертвий радянський союз тримає за ноги живу Україну.Тому ці дні точно не треба святкувати.
Олександр Сич, екс-віце-прем’єр, заступник голови ВО «Свобода»: На мою думку, депутати поступили за принципом «І Богові свічка, і дідькові кочерга». Наче й почали уже вшановувати пам’ять загиблих восьмого травня, але й залишили водночас чомусь і дев’ятого. Хоча весь світ знає, що Друга світова війна в Європі закінчилась восьмого. І тільки для того, щоб перетворити це на суто свій, ідеологічний празник більшовики придумали дев’ятого. Причому, цього так званого свята до 60-х років не було. Це був звичайний робочий день. От чому його б не ліквідувати?
Знову ж таки, замість того, щоб йти попереду суспільства, щоб вести суспільство за собою і ліквідовувати совєтські свята, депутати ніби і українське щось запроваджують, але й совєтське залишають.
Для мене, очевидно, що цього так званого Дня побєди не потрібно. Є День пам’яті. Це ж саме стосується першого та другого травня. Бо, так званий Всємірний Дєнь трудящих для сучасної України нічого не означає. Це зідеалізоване свято було запроваджене у контексті Світової пролетарської революції. Під тиском російської пропаганди воно й святкується. Зрештою, в радянській час галичани використовували ці вихідні саме для садіння городини. Ніхто це не святкував. Тоді людей організовано виганяли на демонстрації. Опісля одні їхали на город, а ті, хто не мав що робити – пиячили. Ну то для чого залишати цей маразм в українському законодавстві?
Ірина Рабарська, голова молодіжного міськвиконкому: Я більш схильна до думки, що вихідні на 1 – 2 травня мали би бути відміненими. Наразі в українському календарі професійних, визначних дат є велика кількість, тож в першу чергу потрібно відзначати пам’ятні дати, що стосуються патріотизму українського народу. Але не вихідними, а вшановуючи пам'ять тих, хто боровся за нашу незалежність, тих, хто зараз на сході України. Я за те, щоб в українському календарі стало менше таких дат. Маю на увазі, що державні установи мали б працювати. Хоча дуже багато людей ці дні не використовують для святкування, а для садіння картоплі.
Сергій Адамович, депутат Івано-Франківської облради: Я відповім, як фаховий історик. Перше та друге травня для мене це минуле, частинка історії. І все. Більше з нічим іншим в мене воно не асоціюється. Це колись було святом. Зараз - це данина традиції. Окрім того, його не скасовуюють, щоб не сколихувати суспільну ситуацію в Україні. Бо якщо відмінити, то буде зайвий інфопривід для російських ЗМІ. Мовляв, «хунта вчергове розпоясалась». Очевидно, тому влада не відміняє ці вихідні.
Сергій Караванець, громадський активіст, ініціатор проекту «Гарячий спорт» : Особисто я мало що святкую. Україна на такому етапі, що нам потрібно працювати, а не святкувати - щоб зрушитись з мертвої точки на якій знаходимось. Мені здається, що ми забагато святкуємо. Я вже з нетерпінням чекаю завершення цих травневих «свят», щоб країна знову увійшла в нормальний робочий режим. Якщо чесно, то трохи посміююся з того «МіраТрудаМайя». Є сенс впроваджувати якісь нові, правильні речі, що будуть покращувати нашу країну в цілому. Та це не обов’язково мають бути свята як вихідні. Це можуть бути фестивалі, чи щось схоже, але не свято, як таке - коли зупиняється ціла країна. Я не бачу в цьому доцільності.
Віктор Анушкевичус, міський голова Івано-Франківська:
Святкую на городі - як і багато інших. Не потрібно його скасовувати, адже українці завжди використовували перше та друге травня, щоб посадити городи, обробити поля.
Василь Кедик, політолог: «Святкуванням» цих травневих вихідних ми маємо яскраву ілюстрацію того, що влада боїться покінчити з «совком». Чому боїться? Бо є певна частина населення України, для яких ці вихідні стали традиційними. І навіть не в плані парадів чи демонстрацій, а в плані садіння городів чи пікніків з рідними. З іншого боку, є певна частина людей, яка й досі вважає ці дні святом. Тому, влада боїться скасовувати ці вихідні, бо це може негативно позначитись на її рейтингу. Про це були певні розмови у часи Ющенка, але все ж таки їх не скасували. Припускаю, що й ця влада не наважиться. При тому, що й сама влада не вважає їх святом.
Юрій Романюк, депутат обласної ради: Вихідні першого – другого травня - це взагалі нонсенс. Можна сказати, повна дурість. Це ніяке не свято, воно навіть у радянських людей не асоціювалося з святом. У нас на Західній Україні люди навіть в радянський час працювали – як у звичайний робочий день. Хто взагалі реагує на такі дурні свята? Вважаю що вони повинні взагалі Верховною Радою бути заборонені. В чому взагалі воно полягає? У нас 90% безробітних і всі святкують день трудящих, хоча самі не працюють.
Ростислав Микитюк, начальник управління молоді і спорту ОДА, ведучий франківського Майдану: Всі святкують День городника, бо сьогодні всі на городах. А взагалі, я б не святкував це свято, але людям потрібно відпочити та посадити городи. Тож, слава Богу, що є вихідні. У нас в Україні забагато вихідних, але День городника повинен бути. Має бути День дачника та городника замість Дня солідарності трудящих.
Василь Абрамів, керівник обласного осередку Правого Сектору: Це «совкове» свято зараз не відображає справжньої дійсності. Адже воно було започатковано для пролетарів і робочих, де всі заводи знаходились в руках комуністичної влади. Зараз ми знаємо, що всі великі підприємства в руках олігархів. І з профспілками у нас теж проблема, бо вони захищають не права працюючих, а більше грають на руку власникам цих підприємств і заводів. Тож, це свято потрібно відмінити. Власне замінити його, бо всі звикли садити городи в цей день. Всі мають плани на цей день, бо знають, що буде вихідний і його можна присвятити роботі коло землі. Треба якось так продумати, щоб воно означало зовсім інше свято, але люди не збивалися зі звичного графіка. Щоб вихідний був, але під іншим лозунгом.
Дмитро Романюк, економіст, викладач Прикарпатського університету: Історія цього "свята" бере початок зі Сполучених Штатів Америки, яке пов'язане з боротьбою найманих працівників за скорочення тривалості робочого дня (на момент 1880-х років він міг тривати й до 18 годин). І в цьому немає нічого негативного.
Але справа, полягає в іншому: за часів Радянського Союзу цей день набув офіціозно-політичного характеру і став складовим елеметном комуністичної пропоганди. І на даний момент, особливо в ці дні, наявність цього свята дає можливість використовувати його у політичних цілях маргіналам, на кшталт Комуністичній партії, яка діє в інтересах Росії, яка веде проти нас війну.
Якщо вести мову про ЄС, то на рівні рішення Європейської Комісії призначені свята, які є офіційними вихідними для працівників усіх інституцій ЄС, в тому числі ним є 1 травня (День праці).
Беручи до уваги історію цього свята в Україні, то вартувало б його скасувати або перенести на зовсім інший день, форма якого перенеслася б з політичної площини в економічну і переросла у формат спільних круглих столів та конференцій між роботодавцями та профспілками працівників із пошуку спільних інструментів для підвищення продуктивності та ефективності праці й відповідному підвищенні рівня заробітної плати та соціального захисту.
Роман Вірастюк, український спортсмен, директор департаменту олімпійського спорту Міністерства молоді та спорту: Я святкую те, що приїхав додому до родини, адже працюю в Києві. Найкраще пояснення цьому всьому у Притули під назвою "Українські свята". Там дуже гарно сказано про День солідарності трудящих – в цей день всі трудящі їдуть на город садити бульбу, а ті,що не поїхали на город -йдуть на демонстраціях. Попереду них ідуть ті, хто немає до цього відношення, але йдуть як солідарні з ними. Тобто, я не святкую це свято.
Володимир Кушніренко, громадський активіст: Якщо вдатися в історію цього святкування, то ми відзначаємо історичні події всесвітнього масштабу, коли наймані працівники більшості країн світу боролися за скорочення робочого дня і збільшення соціальних стандартів. Наслідком цього руху став сучасний 8-годинний робочий день для більшості найманих працівників. Але в радянській Україні ця дата стала однією з ідеологічних колон, на якій трималася комуно-соціалістична система. У сучасній Україні більшість громадян використовують це свято і вихідні, приурочені йому, з практичною метою – працюють на дачних ділянках, садять картоплю і та іншу городину. Тому, безумовно, це позитив Якщо серйозно, то особисто я вважаю, що в нашій державі забагато свят. Українці зовсім не розуміють історичної цінності (якщо така є) святкування більшості дат. Тому, на мою думку, потрібно ставити питання доцільності подібних святкувань. З іншого боку, необхідно зробити більший наголос на просвітницьку та ідеологічну роботу в контексті визначних дат в історії Української державності, становлення і формування української нації. Це досі незаповнені порожнечі, над якими потрібно працювати не тільки патріотично налаштованим громадським та політичним організаціям, а й владним інституціям з усіма її інструментами та важелями впливу.
