Василь Вірастюк: Боюся стоматолога, одного разу мимоволі відірвав у кріслі ручку
Василь Вірастюк - дворазовий володар титулу «Найсильніша людина світу». Він також у складі збірної України завойовував звання «найсильніша нація світу» у 2003, 2004, 2006 і 2007 роках. Майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики (штовхання ядра). Силовим багатоборством почав займатися з 2000 року. У 2006 році йому було присвоєно звання Заслужений майстер спорту України. У 2008 році богатир пішов з великого спорту.
- Любите солодке?
- Не скажу, що не можу жити без солодощів, але іноді можу побалувати себе. Всі чомусь думають, що за один присід можу осилити півкабана (сміється). Навпаки, зараз в їжі себе більше стримую. Коли виступав, більше їв. Після виходу зі спорту трохи розпустився: менше тренувався, набрав вагу. Довелося взяти себе в руки. Намагаюся їсти вдома. У сім'ї любимо середземноморську кухню, де багато морепродуктів. Українська кухня дуже калорійна і жирна. Дуже люблю рис - можу цілий тиждень їсти. Також в раціон входять різні крупи, молочні каші, салати. Більшість страв дружина запікає в духовці, смажене, і тільки на оливковій олії, вкрай рідко буває на нашому столі.
- Ви пішли зі спорту в 2008 році. Не було бажання повернутися: так роблять багато спортсменів, артисти - голосно йдуть, а потім повертаються, мовляв, не все ще показали...
- Після того, як пішов зі спорту, більше року ходив у депресії. Було важко психологічно. Ніщо не може замінити той кураж і адреналін, який дає спорт. Звичайно, тренуватися продовжував, але це було не те. Вже не було відчуття боротьби, азарту, коли у тебе перед змаганням руки і коліна тремтять... Мене просто «рвало», коли судив змагання. Всередині все кипіло, хотілося щось підказати, допомогти. Ледве себе стримував. При цьому розумів, що вже не в тій формі... На жаль, не всі спортсмени можуть дати собі таку установку - піти, зав'язати, борються до останнього. А потім негарно виходить: вилітають з трійки, потім з десятки... Знаю таких, які по три рази йшли зі спорту. Нічого доброго, крім глибокого розчарування, це не принесло. Не всі спортсмени можуть витримати цей переломний період - деякі спиваються або сідають на голку. Найважливіше - знайти себе після спорту. З особистого досвіду знаю: життя після спорту є, яким би не був важкий перехід до буденного життя.
- Ви пішли зі спорту у 34 роки. Чи не зарано для стронгмена? Як зрозуміли, що час йти?
- Титул найсильнішої людини планети отримав у 2004 році в 30-річному віці. Через три роки повторив рекорд. На той момент я розкрився максимально. Крім того, накопичилося багато травм - спина не в тій кондиції була. У 2007 році, коли виграв Чемпіонат світу в Кореї, поїхали з дружиною на відпочинок. Коли повернувся, почав готуватися до змагань у США. Тоді зрозумів, що не можу тренуватися на повну силу - дійду до певного навантаження і вибиває спину. Тоді і вирішив більше не виступати. Було важко собі сказати поставити крапку у спортивній кар'єрі.
- У чому знайшли втіху?
- Нарешті почав приділяти увагу сім'ї. До цього не було такої можливості. Коли займався спортом професійно, все інше відходило на другий план. Номер один - результат, а все, що відбувається навколо, спортсмена не повинно цікавити. Це звучить страшно, але так і є. Всі питання і проблеми вирішувала дружина. У мене був режим: двічі в день тренування, повноцінне харчування, процедури, масажі... Жив тільки тренуваннями і виступами - ніяких нервів.
- Куди подалися після спорту?
- Далеко від спорту я не пішов. У 2008 році ми створили професійну Лігу стронгменів України. Мене обрали президентом. Рік тому офіційно зареєстрована Федерація стронгмена України, яка налічує 40 спортсменів - професіоналів і аматорів. Самостійно організовуємо турніри, шукаємо молодих перспективних спортсменів. Від держави на рік отримуємо 15 тисяч гривень. За ці гроші неможливо навіть півтурніра провести. Самі шукаємо спонсорів. На один захід, як мінімум, потрібно 100 тисяч гривень. Також у мене є невеликий бізнес. З 2006 року зареєстрований приватним підприємцем. Можу надавати рекламні послуги з правом використання мого образу та імені, створювати спортивний одяг, надавати послуги у сфері оздоровлення. З виробництвом одягу якось не пішло - більше вкладав, ніж отримував. Рік тому відкрив баню на Троєщині. Дружина теж приватний підприємець.
- Участь у змаганнях, тим більше в міжнародних - досить-таки витратна справа. Наша держава, на жаль, практично не підтримує спорт. Всупереч цьому, наші спортсмени таки показують хороші результати на світовому рівні...
- Український спорт треба підтримувати, розвивати, інакше біда. Зараз він стоїть на колінах. Наша країна не зацікавлена в розвитку здорової сильної нації. Спортсмени на власному ентузіазмі витягають з прірви вітчизняний спорт, ще й непогані результати показують. А, коли з олімпіад або чемпіонатів світу привозять призові, то ще повинні податок сплатити. А ніхто не питає, скільки спортсмен витратив власних грошей, щоб досягти результату, гідно представити країну. Я, наприклад, тренажерні зали, фармакологію, масажі та багато іншого оплачував з власної кишені. А знаєте, яка зараз у мене пенсія? 800 гривень!
- Коли в спорті заробили перші «серйозні» гроші?
- У 2001 році на Чемпіонаті світу з метання каменю - це національний вид спорту в Швейцарії. За друге місце отримав 2000 євро. Тоді вперше в житті з дружиною поїхали на море в Єгипет - тризірковий готель, аll inclusive... Це було круто!
- Хто зараз в лідерах українського стронгмена?
- Є два сильні спортсмени - чернівчанин Костянтин Ільїн та маріуполець Олександр Лашин, який, до речі, третій рік поспіль виграє звання найсильнішої людини України. Вирішити, хто з них сильніший, не можемо. Між хлопцями виникли особисті принципові моменти, через що вони не хочуть сходитися. Втім, вони обидва сильні спортсмени: їздять на міжнародні старти, займають непогані місця. Упевнений, покажуть результати і на світовому рівні. У стронгменів спортсмени краще розкриваються після 30-ти років, в деяких пік припадає і на 35.
- Чого боїться найсильніша людина планети?
- Стоматолога. Коли був маленьким, один студент-дантист практикувався на мені. Тричі пробурив язик... Відтоді, коли сідаю в стоматологічне крісло, весь тремчу. Зуби лікую тільки під загальним наркозом. Одного разу, коли лікар мене оглядав, мимоволі відірвав у кріслі ручку.
- Сини займаються спортом?
- Звичайно, але про результати говорити рано. Старшому Адаму 10 років, молодшому Олегу - 5. Займаються східними єдиноборствами. Адам ще ходить на плавання. Найголовніше, щоб було бажання, а воно у хлопців є.
