Протипаводковий полігон у Маріямполі або Необхідність захисту від стихій стає дедалі актуальнішою
Як передбачати ймовірність повеней і навчитися запобігати катастрофічним наслідкам від них? Що мають знати і вміти жителі сіл та інших населених пунктів, розташованих у місцевостях, які можуть бути затоплені внаслідок підйому рівня води в річках? Як належить діяти органам місцевого самоврядування, Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС)»?
Оборона від великої води
Відповіді на ці та інші запитання дають науковці Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Вони містяться зокрема у брошурі «Територіальним громадам — про захист від катастрофічних паводків», яку видали професор кафедри екології ІФНТУНГ Олег Адаменко та директор інженерно-екологічного інституту (ІЕІ) ІФНТУНГ професор Олег Мандрик. У виданні викладено основні причини повеней у долині Дністра в межах Галицького, Городенківського, Калуського, Рогатинського, Тисменицького і Тлумацького районів та запропоновано практичні рекомендації щодо захисту їхнього населення від загрозливих для життя і здоров’я проявів цього небезпечного природного явища.
Ці напрацювання науковців є результатом діяльності недавно створеного на базі згадуваного ІЕІ в с. Маріямполі Галицького району Дністровського інженерно-екологічного, науково-навчально-виробничого протипаводкового полігона. Нагадаємо, що ідея постання такої універсальної еколого-дослідної бази виникла з ініціативи ректора ІФНТУНГ професора Євстахія Крижанівського після повеней 2008-го та 2010 рр. і вона вилилася в підготовку відповідного проекту з підвищення екологічної безпеки територій Івано-Франківщини, який за сприяння обласної ради на всеукраїнському конкурсі проектів місцевого розвитку 2011 року здобув третє місце серед 760 таких робіт.
— Вийшли друком тільки сигнальні примірники рекомендацій про те, як надійно захистити людей і народне майно від катастрофічних паводкових проявів, — підсумовує перші висновки вчених із проведених у Маріямполі досліджень один із творців названого проекту та керівник наукових робіт на Дністровському полігоні відомий український еколог академік Олег АДАМЕНКО. — А щоб з’ясувати, яким остаточним накладом видавати брошуру, ми підготували листи до органів ДСНС в області, керівників районів та органів місцевого самоврядування, до профільних структур державної виконавчої влади в краї з проханням повідомити, яка кількість примірників такого видання їм потрібна чи скільки вони могли б їх замовити.
— Як я розумію, Олеже Максимовичу, то своєрідна пам’ятка, що може стати у пригоді «в час ікс» кожному, хто живе в місцях ризику.
— Окрім того, в ній ідеться і про прогнозування паводків та сучасну систему оповіщення людей про наближення великої води. Для служби МНС, приміром, ми розписали, що треба робити, яких запобіжних заходів вживати за рік, за місяць і т. д., навіть за день і за дві години до повені, як і на місяць після неї. Взагалі цей розділ проілюстровано кольоровими малюнками, схемами й таблицями, що викличуть зацікавлення кожного, в чиїй компетенції — локалізація природних катаклізмів, запобігання важким наслідкам від них, захист краян від небезпек для життя і здоров’я, а суспільної власності — від знищення.
Концепція нашої роботи в тому, що, як засвідчує практика, затоплення значних територій області може бути досить стрімким — бурхливі хвилі накривають населені пункти за кілька годин чи й навіть кількадесят хвилин. За таких умов нерідко стає неможливо завчасно попередити владу й людей про загрозу. Хоча жителі сіл у долині Дністра дещо обізнані зі свого досвіду з таким явищем, усе ж гарантування безпеки їхньої життєдіяльності є одним із елементів стратегії сталого розвитку паводконебезпечних регіонів. Оскільки ж головна небезпека стихії, як переконують наші дослідження причин попередніх катаклізмів, і полягає в її непередбачуваності та у швидкому розвиткові, потрібно мовби постійно бути готовим до надзвичайної події.
— Як же нейтралізувати насамперед ці два чинники — несподіваність й навальність великої води, через що, власне, вона й завдає найбільшої шкоди людям та господарській інфраструктурі?
— Важливим у сучасній системі захисту від повеней є так зване управління ризиками. інакше кажучи, маємо не пасивно чекати настання фатальних обставин, а пробувати «керувати» стихією на всіх трьох етапах боротьби з нею. Тобто потрібно навчитися прогнозувати небезпечні процеси, завчасно передбачати їхні прояви, з’ясовувати причини цього та по змозі усувати їх. Словом, робити все, щоб той чи інший катаклізм не заскочив нас зненацька. На другому ж рівні необхідно всіма можливими засобами не допускати розливання водойм, чи то укріплюючи їхні дамби й береги, чи прокопуючи канави для відведення води, та оперативно здійснювати інші заходи з реагування на виклик. Тоді менше буде роботи на етапі ліквідації наслідків катаклізму, які в тому разі будуть уже й не такими катастрофічними.
— Що пропонуєте здійснити тепер, аби заздалегідь підготуватися до повені, щоби потім легше було боротися з нею?
— Повені викликає зазвичай велика кількість опадів, які випадають в стислі терміни — протягом доби-двох. Внаслідок таких злив вода накопичується в лійкоподібних верхів’ях річок, а потім злітає вниз, змітаючи все на своєму шляху й викликаючи відтак у місцях підтоплення обабіч свого русла селі, зсуви ррунту тощо. А сприяє цьому й надмірне вирубування деревостанів у горах, і несанкціонований відбір гравію. і це ті причини, про ліквідацію яких можна подбати вже нині. Фахівці доводять, приміром, що ліс здатен затримати до 30 відсотків води, що випадає під час рясних дощів. Але якщо там, де колись росли дерева, нині зяють просіки, то самі розумієте...
Стосовно ж води, що збирається в тих воронках, то існують проекти її перехоплення. Пропонують зокрема побудувати перед ними греблі, які б попервах просто стримали той вал. Затим через систему шлюзів воду потихеньку й дозовано випускали б. Можна, звісно, побудувати там і малу ГЕСѕ Але річ у тім, що за нашими розрахунками, висота такої греблі мала би сягати 20-30 метрів. Це вже само собою небезпечно. А надто ж якщо врахувати при цьому й низьку культуру нашого будівництва.
То ми натомість пропонуємо розгорнути обіч річок водоймища, сполучені з ними каналами, які відбирали б частину паводку. Для швидкого пропуску води через Дністер необхідно виконати днопоглиблювальні, берегоукріплювальні роботи, а в деяких місцях і спрямити русло, змінити його поперечний профіль, розчистити від замулювання та чагарників, забрати острови й коси, які гальмують течію, якщо це не суперечить розвиткові руслових процесів. Ці питання ми якраз досліджуємо на полігоні.
Вважаємо за нагальне запровадити «Автоматизовану інформаційно-вимірювальну протипаводкову систему АВіПС — Дністер». У басейнах обох Бистриць, Лімниці, Свічі, Золотої Липи й інших приток Дністра необхідно встановити автоматичні метеостанції, які, крім усього іншого, фіксуватимуть випадання критичних 100–200 мм опадів на добу та передаватимуть ту інформацію до кризового центру управління ДСНС і до сільрад. Таку саму функцію виконуватимуть і п’єзометричні датчики, які варто встановити на опорах мостів. Така комп’ютерна програма попереджатиме, коли й де буде той чи інший підйом води. Скажімо, про прибуття великої води до Галича, Маріямполя чи іншого населеного пункту там знатимуть ще за дві доби до її появи.
Проте наша АВіПС відрізнятиметься від тотожних систем Угорщини, Австрії, Закарпаття, де в разі повені діють однаково, незалежно, на скільки метрів підніметься вода — на два чи на 10. Ми розробили більш досконалий її варіант. Пропонуємо умовно розділити кожне село чи райцентр, які підпадають під можливе затоплення в разі повені, на окремі сегменти — на ділянки, ризик затоплення для яких залежить од загального рівня підйому води.
Адже, скажімо, якщо, за прогнозами, Дністер підніметься лише на метр-два, то вода вкриє, приміром, тільки окраїну Нижнева на Тлумаччині. Тому в цьому разі достатньо буде евакуювати жителів лише тієї частини села, а не всього населеного пункту. Та якщо знатимемо, що рівень ріки має зрости на вісім чи й на рекордні наразі 12 метрів, то, звісно, більший масштаб загрози потребуватиме вже іншого, адекватного реагуванняѕ Для ДСНС ми розробили карти екологічного ризику від затоплення як менших, так і більших територій при підйомі води відповідно на метр чи на три, п’ять, десять.
— Наскільки частими й масштабними можуть бути надалі паводки в нашому краї?
— Чітко визначити, коли нас спіткає наступне природне лихо й яких саме збитків воно завдасть, наразі неможливо. Та бачимо, що останніми десятиліттями водних стихій на теренах Прикарпаття побільшало. Це пов’язано з глобальним потеплінням і зростаючим техногенним навантаженням на геосистеми краю. Сприяє цьому й специфічне географічне розташування карпатського регіону — він мовби в центрі інтенсивної зливової діяльності атмосфери. Додаймо сюди й понад вісім тисяч лише річок, які протікають в області, опріч інших водойм. Тож ми постійно проживаємо в зоні підвищеного ризику виникнення повеней та їхньої шкідливої дії. У брошурі «Територіальним громадамѕ», яка є тільки прагматичною квінтесенцією наших досліджень, такою собі верхівкою айсбергу, ми того не подаємо, звісно. Але, скажімо, в першому числі за цей рік часопису «Екологічна безпека та збалансоване природокористування» — наукового видання ІФНТУНГ — проаналізували збитки, завдані повенями й паводками впродовж 1956—2008 рр., та подали кошторис затрат державних коштів, які доводилося освоювати щоразу для ліквідації наслідків стихій. Загальна сума вражає...
Вже на основі цього можемо бути певні, що не застраховані від повторення таких трафунків, різних за масштабами й наслідками, і в майбутньому. А тим паче, як ми з’ясували, що це доволі часте явище в історії наших земель має свої закономірності. і вони засвідчують: катаклізми неминучі. Скажімо, молодий учений іФНТУНГ кандидат геологічних наук доцент кафедри екології Денис Зорін проаналізував кліматичні зміни й геологічні процеси на Землі від її появи 4,5 млрд. років тому й до наших днів. Він встановив зокрема, що вік Земної кулі «вписується» в 19 галактичних років протяжністю 250 млн. літ кожен. Такий рік складається з 13 циклів. і скрізь бачимо більшу й меншу періодичність аномальних кліматичних явищ аж до останнього циклу 19-го Галактичного року, в період якого живемо. Крім того, на основі літописів та інших історичних хронік визначили циклічність кліматичних аномалій від 994 року. До речі, окремі з тих джерел мені ще в часи СРСР вдалося запозичити у відомій на весь світ Пулковській обсерваторії в Санкт-Петербурзі.
— Ви тоді, напевно, й не гадали, що ті матеріали тепер згодяться?
— Чому не думав? Сенс життя науковця в тому й полягає, щоби мислити наперед. Про що зокрема довідалися? Якщо, приміром, паводки на Дністрі фіксувалися вряди-годи ще з 1146 року, то минулого століття їхня повторюваність ставала чимраз інтенсивнішою. У брошурі ми наводимо синусоїду екстремальних ситуацій різної складності в басейні ріки. Зверніть увагу на інтервали між повеневими піками в 1911-му, 1927-му, 1941-му, 1955-му, 1969-му, 1980-му... Вони приблизно однакові й становлять кільканадцять років. Та зовсім інша картина постає з такого переліку років: 1998-й, 2002-й, 2008-й, 2010-й. Себто локальні катастрофічні паводки бувають кожні два-три роки. Водночас свою циклічність мають і масштабніші стихії, сказати б, регіонального значення. А дрібніші екстремальні ситуації після 2000-го стають майже щорічними. Тому необхідність захисту від великої води стає дедалі актуальнішою.
Перспектива — науково-практичний центр
Дністровський протипаводковий полігон охоплює 480 кв. км — від гирла р. Свічі на Львівщині до моста в Нижневі. Це долина головної ріки краю, де під час повені збирається найбільша маса води. До речі, як розповів О. Адаменко, її територія входить у поле діяльності компанії «Chevron», якій дано дозвіл на добування сланцевого газу в області.
«Про це ніхто не говорить, — зазначає Олег Максимович. — і схоже, що у проектах буріння не передбачено такі ризики, як імовірність підняття води в Дністрі на 10 метрів. Але уявіть собі, які корективи може внести така повінь у плани з розвідки чи й промислової розробки родовищ і що станеться з тим дорогим обладнанням, призначеним для цього, коли його затопить велика вода».
Цей факт ще раз засвідчує, як важливо узгоджувати ті чи інші виробничі проекти з ученими. А виглядає, що полігон у Маріямполі в перспективі і стане науково-практичним центром такого партнерства на Прикарпатті.
— Наша база для проведення наукових розробок і студентських практик з чудовою екологічною лабораторією має широкі можливості для здійснення спільних з бізнесом проектів, — стверджує директор інженерно-екологічного інституту ІФНТУНГ професор Олег МАНДРИК. — Скажімо, до нас уже звернулися представники фірми «Даноша», яка розгортає виробництво свинини в Калуському й Галицькому районах, з проханням провести експертизу впливу її тваринницьких комплексів на довкілля. Визріває співпраця і з адміністрацією Бурштинської ТЕС стосовно дослідження стану повітря та джерел питної води. Взагалі, карти забруднення довкілля Галицького району від станції потребують оновлення. Адже їх склали на основі досліджень наших екологів ще до повені 2008-го. Але на здійснення цих досліджень потрібні кошти — хтось має виступити замовником робіт.
Тим часом бюджетні фінанси, які ми отримали як виграшний грант на реалізацію згадуваного проекту «Створення Дністровського інженерно-екологічного полігона для розробки протипаводкових заходів та підвищення екологічної безпеки території івано-Франківської області» витрачено цілком і суто згідно з його кошторисом — на ремонт двоповерхового приміщення та на закупівлю обладнання. Загалом проект довели до логічного завершення. Протипаводкові рекомендації вчених, про які йшла мова в цій публікації, як зазначалося, — це перші результати роботи Дністровського полігона. і я б хотів наголосити, що в них і частка праці наших недавніх випускників, тих п’ятикурсників, котрі першими проходили практику в Маріямполі й писали на її основі під керівнгицтвом О. Адаменка магістерські роботи. Це були ті студенти, до речі, які паралельно навчалися і в Краківській гірничо-металургійній академії. Тому на захисті їхніх дипломів побували польські професори. і наші гості були в захопленні від рівня підготовки магістерських проектів, не списаних з інтернету, а написаних на основі практичних досліджень...
Безумовно, за першими результатами не забаряться й наступні. Маємо ще багато задумів, які вдасться втілити в життя завдяки такій дослідницькій базі. Тому висловлюємо велику подяку насамперед попереднім керівникам обласної ради — голові Олександрові Сичу та його заступникові Василеві Гладію, а також усім причетним до тієї справи відповідальним посадовцям профільних управлінь ОДА, Галицької РДА, котрі підтримали ідею науковців і посприяли в реалізації проекту, який тепер успішно працює для добра всієї громади області.
