Ні - "особливому статусу Донбасу" від колишньої мешканки Луганська

Що таке насправді "особливий статус" Донбасу для України та всіх її громадян

31 серпня Верховна Рада голосуватиме проект президентського закону про зміни до Конституції України, в якому є положення про "особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей", а якщо точніше - голосуватиме за "особливий" статус окупованої частини Донбасу.

Категорично проти такого положення лише дві парламентські фракції – "Самопоміч" і "Радикальна партія Олега Ляшка", а також шестеро свободівців.

Одна з лідерів "Самопомочі" – Оксана Сироїд – ініціювала суспільний діалог щодо цих змін до Конституції і звернулася до громадських діячів, а також до голів рад із проханням висловити свою току зору.

Свою позицію з цього питання я висловила в цьому листі до пані Оксани, який вона опублікувала на своїй сторінці у Фейсбуці: 

Шановна пані Оксано!

Дякую Вам за Вашу небайдужість до долі України, якою просякнутий Ваш лист до мене.

Як дослідниця Голодомору і нашого постгеноцидного суспільства, я можу пояснити ту суспільно-політичну тишу, що панує сьогодні навколо невідворотної зради національних інтересів України на її вищому державному рівні (голосування за особливий статус Донбасу 31 серпня у Верховній Раді).

Але це тема окремої статті, і тому я не буду зупинятися на цьому, а напишу Вам лише про своє сприйняття цієї зради. Відразу прошу вибачення за зайву емоційність і деяку некоректність у формулюваннях, оскільки я не маю юридичної освіти.

Я ніколи не сприйму той особливий статус із багатьох причин. Я не хочу платити податки з власної кишені тим бандюкам, які змусили мене виїхати з Луганська, як кажуть, у чому стояла, разом із чоловіком більше року тому. З нас досить уже того, що ми, як і сотні тисяч інших біженців, платимо сьогодні податки державі, яка здала тоді Донецьк та Луганськ звичайним тітушкам, які були озброєні лише бітами!

Я ніколи не вибачу тим сепаратистам по-звірячому вбитого українського патріота Володимира Рибака, впритул розстріляну молоду українську родину з Антрацита, підвальне дитинство трирічної Даринки з Авдіївки, сотень закатованих у підвалах українських патріотів-донбасян, деяких із яких я знала особисто.

Я хочу спитати нашого президента та тих депутатів, що його підтримують у наданні того статусу терористам: ЗА ЩО тоді загинули тисячі українських вояків, що билися з ними за нашу територіальну цілісність? Ми що, вже програли війну ДНР та ЛНР і ладні платити їм контрибуції з власного бюджету? А чому ж тоді не платять тих контрибуцій Грузія – Абхазії й Північній Осетії та Молдова – Придністров’ю? Чому наші можновладці не спитали український народ, коштом якого вони і збираються утримувати ті сепаратистські прокремлівські утворення на Донбасі?

Пані Оксано, сьогодні це все болить лише небагатьом українцям. Тому єдине, що ми можемо зробити, аби завадити тому неподобству 31 серпня, ми маємо робити самі. У Вас є певний доступ до деяких телеканалів, тому прошу Вас: волайте на них про неприпустимість тієї національної зради на парламентському рівні!

Ваша партія, на мою думку, має об’єднатися з партією Ляшка та організувати блокаду Верховної Ради 31 серпня з метою недопущення тієї державної зради.

Робіть те ж саме на місцях, залучайте нас до цієї справи!

Лише не допустивши державної зради, будемо гідні пам'яті наших нащадків.

Ірина МАГРИЦЬКА, голова Луганської обласної філії Асоціації дослідників голодоморів в Україні, «внутрішня переселенка», м. Івано-Франківськ