Не «просвистати» б історичного шансу...
Прощання з «небесною сотнею» і сльози мільйонів українців, ганебна втеча донецьких покидьків і звихнена розкіш у їхніх покинутих «межигір’ях», ланцюгова руйнація «регіонального» режиму і зрадливо-кон’юнктурні покаяння його вчорашніх «стовпів», динамічна робота парламенту і дихання Майдану в спину політикам... За ці спресовані в політичному часі дні Україна прожила стільки, що на це за інших обставин, здається, пішли б роки...
Оплакуючи застрелених на Майдані героїв, країна пережила ще один шок — шок від неймовірної розкоші вчорашніх правителів. Психічно звихнутий потяг Януковича і його донецької банди до фантастично дорогих атрибутів щоденного життя, побудований якщо не на хабарах, то на крадених державних грошах, виглядає на тлі бідної бездорожно-безробітної України якоюсь неймовірною сюрреалістичною картиною.
Займаючись розгрібанням поточних справ, українці не менше перейняті і днем завтрашнім. Після майже трьох місяців Майдану просто на очах постає політично зрілий народ, який хоче капітального ремонту в своїй країні, який навряд чи дозволить новим «власть імущим» і цього разу «просвистати» величезний історичний шанс для України...
Можливо, сьогодні, в четвер, уже буде створено новий уряд. Від нього ми мали б почути щось програмне для країни — як далі діяти владі і громадянам для виведення України з тяжкої системної кризи.
Що далеко не все в діях державного проводу виглядатиме народові однозначним, можна й не сумніватися. Розмежувати чітко все на чорне і на біле — справа неймовірної складности для 46-мільйонної держави, а тому, безперечно, траплятимуться і якісь проміжні тони. Головне, щоб ця сірість далі не була визначальною для країни, як це тривало в останні 23 роки.
Отож якщо із самих початків в уряді не буде чи майже не буде «вічно вчорашніх», а з ними і комерційно-політичних торгів, якщо новопризначене чиновництво пройде через сито люстрації і почнеться реальна боротьба з корупцією, якщо бандити сядуть там, де їм належить сидіти, якщо припиниться чиновницьке свавілля, якщо нова влада обмежуватиме свої бюджетні апетити й пообрізує собі пільги, якщо ця влада скасує безглузду «пенсійну реформу» і позахмарні пенсії «обраним» і т. ін. — це означатиме, що країна йде більш-менш правильним курсом і має добрі шанси стати справді европейською за духом державою.
Індикатори для перевірки правильности владного курсу, як бачимо, досить прості.
